Охорона грунтів
Причиною вітрової ерозії, крім несприятливих кліма¬тичних умов, є руйнування зернистої структури грунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надій¬ного його захисту. Надмірне випасання худоби в посуш¬ливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може спричинити вітрову ерозію.
Залежно від швидкості вітер видуває різної величини дрібнозем (іноді діаметром до 1 мм) і переносить його на значну відстань. При інтенсивній вітровій ерозії ви¬никають так звані чорні бурі, під час яких у повітря піднімаються мільйони тонн грунту. Чорні бурі катастро¬фічне знижують родючість грунту не тільки в тих міс¬цях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси.
На Україні найбільш небезпечні щодо виникнення вітрової ерозії степові та деякі лісостепові райони.Причини цих ерозійних процесів не лише в несприятли¬вих породних умовах, а й у знищенні в минулому грунто-закріплюючої рослинності, руйнуванні структури грун¬тів, зменшенні загальної лісистості.Крім водної та вітрової ерозії, іноді на схилах різної крутості спостерігається спливна ерозія. Ґрунтовий по¬крив перенасичений ґрунтовими або талими водами, може поступово або й раптово спливати, внаслідок чого зносяться його родючі шари. Пізніше це може призвести до яружної ерозії.
Останнім часом у деяких районах зрошування спо¬стерігається іригаційна ерозія від зрошування грунту напуском води й, зокрема, від його дощування. Непра¬вильне зрошування може призвести до засолювання грунтів. Грунтові води піднімаються до поверхні. Після випаровування води розчинні солі, що містяться в ній, залишаються в приповерхневих шарах, що зумовлює їх засолення. Щоб запобігти цим явищам, треба проводити хімічний аналіз вод і відповідно визначати спосіб зро¬шування.
Завдання охорони грунтів полягають у втіленні в життя науково обгрунтованої системи організаційно-гос¬подарських, агротехнічних лісомеліоративних та гідро¬технічних заходів, спрямованих на раціональне вико¬ристання земельних ресурсів, збереження й підвищення родючості грунтів, відтворення їхньої продуктивності з метою найкращого використання всіх біологічних мож¬ливостей наземних екосистем. Ефективність цих заходів залежить від глибини якісних змін у ґрунтовому покриві, викликаних стихійним або антропічним впливом, а та¬кож від фізико-географічних і насамперед грунтово-кліматичних умов.
Організаційно-господарські заходи передбачають ви¬рощування на крутосхилах лісів, які їх надійно захи¬щають, або садів. Вздовж водних артерій виділяються спеціальні захисні ліси водорегулюючого значення. На схилах з малопотужним грунтом, що легко руйнується, не можна вирощувати просапні культури, не допуска¬ється випас худоби на легких, слабко закріплених дер¬ниною грунтах.
Агротехнічні заходи визначаються видом ерозії грун¬тів і типом ландшафту. Так, на землях, які зазнають водної ерозії, оранку, сівбу, культивацію грунту про¬водять поперек схилу. Така оранка зменшує в 3-4 і більше раз поверхневий стік.
. Ефективним способом боротьби з водною ерозією є розміщення борозен і рядів рослин під прямим кутом до поверхневого стоку. З цією метою в умовах слабо-розсіченого рельєфу застосовують контурний обробіток грунту. Добрі протиерозійні результати дають ґрунто¬захисні сівозміни, розміщення сільськогосподарських культур смугами, поперек схилу, залуження грунтів на схилах. Дуже еродовані землі треба переводити з орних на луки.
У районах поширення вітрової ерозії застосовують ґрунтозахисні сівозміни, розміщують смугами посіви й пари, висівають буферні смуги з багаторічних трав, проводять снігозатримання, безвідвальний обробіток
рунту із залишенням стерні на поверхні полів, залу¬ження еродованих земель. Істотне значення для бороть¬би з вітровою ерозією иАє поліпшення структури грунту.
Для боротьби з водною або вітровою ерозіями з успі¬хом застосовують мульчування грунтів. Матеріалом для мульчі може бути стерня, післяжнивні та післязбиральні рештки, стружка, тирса, спеціальний папір, пластмасова плівка тощо.
Для охорони грунтів від вітрової ерозії останнім часом застосовують і хімічні методи, які полягають у захисті поверхневого шару спеціальними хімічними речовинами.