Охорона грунтів
Охорона грунтів
Грунт - основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті по¬стійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Як складний біоорганомінеральний комплекс грунти є при¬родною основою функціонування екологічних систем біосфери.
Важливою властивістю грунтів є їх родючість. За¬вдяки їй грунти є основним засобом виробництва в сіль¬ському та лісовому господарствах, головним джерелом сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення. Тому охорона грунтів, раціональне використання, збе¬реження та підвищення їх родючості - неодмінна умова дальшого економічного прогресу суспільства.
Охорона грунтів стає нині особливо актуальною в зв'язку із зростаючим приростом населення Землі та продовольчою проблемою, яка для багатьох країн і, на¬самперед для країн Азії, Африки та Південної Америки, що економічно розвиваються, є досить гострою.
Світові продовольчі ресурси складаються з рослин¬них продуктів, продуктів тваринництва і біологічних запасів морів. Збільшення продуктів перших двох груп можливе лише при раціональному землекористуванні.
Тим часом людство використовує для сільського госпо¬дарства лише 1,43 млрд. га орних земель, що становить близько 10,4% суші, або 2,95% всієї поверхні земної кулі. Нагадаємо, що пустині (гарячі і холодні) займа¬ють 45% суші. За агрикультурний період втрати земель¬них ресурсів внаслідок ерозії, засолення, будівництва міст і населених пунктів, доріг і промислових комплек¬сів досягли в світі величезних розмірів - до 2 млрд. га, тобто вони набагато перевищують сучасну орну площу планети. Зараз щороку з обороту випадає 5-7 млн. га різних земельних угідь. Тому охорона грунтів - основна народногосподарська проблема для всіх країн світу.
Основоположником вчення про грунти є відомий ро¬сійський учений В. В. Докучаєв. Він сформулював основ¬ні закони ґрунтоутворення, встановив географічні зако¬номірності поширення грунтів. Створив науку про раціо¬нальне використання грунтів для потреб землеробства. ("Головними факторами ґрунтоутворення є материн¬ська порода, кліматичні умови, рослинні і тваринні організми, рельєф і вік країни та господарська діяль¬ність людини.
Материнська, або грунтоутворююча порода, входить до складу грунту як його мінеральна частина, впливаючи тим самим на процес ґрунтоутворення, на наявність по¬живних речовин, на фізичні й хімічні властивості грун¬тів. На багатих на зольні речовини материнських поро¬дах - продуктах звітрювання доломітів, діабазів, гли¬нистих сланців, вапняків - формуються родючі грунти, на пісковиках, кремнистих породах - грунти, бідні на поживні речовини.
Клімат впливає на процес ґрунтоутворення дією тем¬ператури і вологи. Температура діє на фізичні, хімічні, біохімічні і біологічні процеси грунтів. Вона зумовлює також фізичне звітрювання материнських порід, впливає на режим випаровування вологи з грунту.
Опади впливають на грунт як механічно, так і хіміч¬но. Вони руйнують структуру грунту, вимивають з грун¬ту органічні та інші поживні речовини, зумовлюють процес опідзолення. Підземна волога також впливає на процес ґрунтоутворення. Високий рівень ґрунтових вод спричиняє утворення горизонту, несприятливого за свої¬ми фізико-хімічними та біологічними особливостями для росту рослин.
Рослини і тварини внаслідок активного біологічного впливу є найважливішим фактором ґрунтоутворення. В цьому процесі беруть участь як вищі, так і нижчі рослини й тварини - бактерії, водорості, гриби, дощові черви та інші представники ґрунтової флори і фауни. На процес ґрунтоутворення впливають органічні решт¬ки рослин, за рахунок яких утворюється гумусовий - найбільш родючий шар ґрунтового профілю, діяльність кореневих систем. Останні спричиняють біологічне ви¬вітрювання материнських порід і є важливим фактором, що впливає на структуру грунту. За допомогою рослин¬ного покриву можна поліпшувати фізико-хімічні власти¬вості грунтів, впливати на їхню родючість.
Рельєф місцевості впливає на процес ґрунтоутворен¬ня дією експозиції та висоти над рівнем моря. На схилах звичайно формуються менш потужні грунти, ніж у під¬ніжжі гір. Характер рельєфу впливає на поверхневий геохімічний стік. Так, на крутих схилах грунт змиваєть¬ся інтенсивніше, ніж на рівнинах.