Енергозбереження в сучасній Україні

- прогресивні технології і енергозберігаючі заходи в металургії, металообробці, будівництві, електрозварюванні та в споріднених процесах;

- науково-технічні основи та енергозберігаючі заходи у виробництві, транспортуванні і використанні електричної і теплової енергії;

- прогресивні технології та енергозберігаючі заходи у видобутку та збагаченні вугілля;

- енергозберігаючі технології та заходи у видобутку, транспортуванні та споживанні нафти і природного газу;

- енергозберігаючі технології і заходи в житлово-комунальному господарстві та на транспорті.

Дослідження і впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій дають можливість реалізувати великі обсяги заощадження енергоресурсів в Україні і підвищити показники енергоефективності до рівнів провідних країн світу. [3]

5.ГАЛУЗЕВА ПРОГРАМА

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ

ВИДІВ ПАЛИВА НА ТРАНСПОРТІ НА 2006 – 2010 РОКИ

Галузева програма енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті на 2006 – 2010 роки (далі – Програма) розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.05 № 324 “Про заходи щодо виконання у 2005 році Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”(п. 313).

Програма, що відповідає політичним пріоритетам Європейського Союзу у сфері енергозбереження, визначає стратегічні завдання, напрями та механізми впровадження заходів з раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, покращення енергоефективності та застосування альтернативних палив у всіх підгалузях транспортного комплексу України. 1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма В умовах постійно зростаючих цін на основні види енергоресурсів та значної зовнішньоекономічної залежності від постачальників енергоносіїв енергозбереження та енергоефективність набувають особливої актуальності для загального підвищенню економічної ефективності транспорту, зменшення його негативного впливу на навколишнє природне середовище, забезпечення високих соціальних стандартів транспортних послуг. У відповідності до стратегічних пріоритетів соціально-економічної політики України ставиться завдання переведення національної економіки на енергозберігаючу модель розвитку, спрямовану на суттєве скорочення енергетичної складової у собівартості виробництва та сфери послуг. Проектом Енергетичної стратегії України до 2030 року передбачається доведення показників енергетичної ефективності всіх галузей національної економіки, включаючи транспорт, до рівня відповідних показників ЄС та інших промислово розвинених країн. Комплексна державна програма енергозбереження України визначає пріоритети державної політики у сфері енергозбереження, енергоефективності, використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. Цією Програмою встановлюються галузеві пріоритети й основні напрями діяльності, а також засоби та інструменти, що забезпечують ощадливе й ефективне використання енергоресурсів на транспорті. Для всіх підгалузей з урахуванням їх особливостей розроблені детальні програми заходів з енергозбереження, підвищення енергоефетивності та використання альтернативних джерел енергії. 2.Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання Транспортний комплекс тісно пов‘язаний практично з усіма галузями виробництва та соціальної сфери, і тому тенденції розвитку транспорту тісно слідують за загальною динамікою економічного розвитку України. З другого боку, транспорт, як і деякі інші галузі економіки, все ще має багато успадкованих від колишнього СРСР проблем, таких як нераціональна структура та висока енергомісткість. В цілому транспортний комплекс України використовує близько третини загального споживання нафтопродуктів і 5 відсотків загального споживання електроенергії в Україні. При всій різноманітності умов і специфіки роботи різних підгалузей транспортного комплексу ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів загалом є досить низькою.

Незадовільний стан енергетичного господарства на транспорті обумовлений цілою низкою інституційних, економічних, науково-технічних, інформаційно-освітніх та інших причин. Так, серед головних економічних причин – загальні макроекономічні проблеми національної економіки, низький рівень фінансування з державного та місцевих бюджеті навіть транспорту, що знаходиться у державному секторі, та загальна нерозвиненість фінансової бази. Загалом в економічно-фінансовій сфері дуже гострими є такі проблеми, як цінова нестабільність і недо¬сконалість системи ціноутворення на енергоносії, що не дає змоги акумулювати інвестиційні кошти на транспортних підприємствах, а також високі кредитно-банківські ставки та складність отримання середньо- і довготермінових кредитів для здійснення технологічного оновлення та закупівлі високоефективного обладнання.Головні інституційні проблеми – недостатня розвиненість ринкових відносин у сфері функціонування транспорту, відсутність дієвих економічних стимулів щодо інвестування в основні виробничі фонди та здійснення енергозберігаючих проектів, слабка координація між окремими підгалузями транспорту, неефективність організації перевезень, недосконалість державного управління та регулювання у сфері енергозбереженням, зокрема, на регіональному та місцевому рівнях, а також недостатня увага щодо залучення основних верств суспільства до енергозбереження у транспортному комплексі, відсутність реальних засобів їх стимулювання до раціонального використання палива й енергії.