УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ І ОХОРОНОЮ ПРИРОДИ ТА ЇХ ПЛАНУВАННЯ
1. НАУКОВІ ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх екс¬плуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енер¬гетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіда¬них копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.
В зв'язку з цим раціональне використання і відтворен¬ня .природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації вироб¬ництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.
Така постановка проблем вимагає поліпшення розробки питань управління, пов'язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Сто¬совно природокористування це означає послідовний розви¬ток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.
Планомірність стосовно використання природних ресур¬сів — економічна функція держави по управлінню і регулюванню екологічних та економічних відносин і пропор¬цій. Така функція передбачає як розробку і виконання пла¬нової системи взаємопов'язаних показників, так і дійовий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне плану¬вання раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища в кінцевому підсумку вихо¬дить з накреслених темпів зростання сукупного суспільного про¬дукту, національного доходу і підйому життє¬вого рівня трудящих.
Пропорційність означає погодженість у використанні природ¬них ресурсів як за територією, так і за галузями народного госпо¬дарства, виключення порушень природних взаємозв'язків у навколишньому природному середовищі.
Оптимальність у використанні природних ресурсів — це досяг¬нення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем.
Управління охороною навколишнього природного середовища, як говориться в Законі про охорону навколишнього середовища, полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослід¬ження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програ¬мування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
Метою управління в галузі раціонального природокорис¬тування є реалізація законодавства, контроль за додержанням ви¬мог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища.
Визначальними у виробничих відносинах, що складаються між людьми і природою, є їх суспільний характер. Тому функції по управлінню і плануванню раціонального природокористування є однозначно прерогативою держави. Різні міністерства, комісії, ві¬домства, комітети тощо в міру своєї компетенції здійснюють і підтримують єдину державну політику в області охорони навколишнього природного середовища.
Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднан¬ню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, нале¬жать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного гос¬подарства, а з другого — е ланками територіально-вироб¬ничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місце¬вих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи жит¬лове будівництво слід виходити не лише з локальних інте¬ресів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та ін.
У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і конт¬роль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс необхідних заходів по охороні навколишнього середовища, їх виконан¬ня, серед яких нові удосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.Управлінські функції в області природоохоронної діяль¬ності підприємства повинні сприяти вдосконаленню техно¬логії виробництва, ремонтно-експлуатаційних робіт, без¬аварійної роботи устаткування, виконання планово-попе¬реджувального і поточного ремонту.