Антропогенний_вплив_

Ще одна важлива перевага платіжної системи полягає в тому, що забруднювач має новий спектр вибору рішень — забруднювати і платити, зупинити своє виробництво, інвестувати в очисне облад¬нання, внести зміни у виробничу технологію, в номенклатуру виро¬бництва, змінити місце виробництва.

У США широко обговорюється пропозиція запровадити плату за забруднення у формі податку на пакувальні матеріали й тару— головне джерело місцевого сміття. Успішний досвід використання подібного економічного інструменту в штаті Орегон показав, що вод¬ночас зменшуються й забруднення різними видами упакування, бан¬ками тощо. Аналогічних законодавчих заходів ужито і в деяких інших штатах (Мічиган, Вермонт).

Надання підприємствам свободи вибору альтернативних рі¬шень щодо плати за забруднення середовища, на думку американ¬ських дослідників, створює певні передумови не лише для змен¬шення вартості боротьби з забрудненням, а й зменшує виробничі витрати в цілому.

Економічне стимулювання природоохоронної діяльності не об¬межується тільки примусовими методами: важливу роль відіграє політика надання певних пільг та економічної допомоги підприємс¬твам, які здійснюють боротьбу з забрудненням. Це практикується у США, де приватнопромисловий капітал отримує різноманітну до¬помогу в царині охорони довкілля. Особливе місце в цій допомозі посідають державні субсидії. Поряд із прямим субсидуванням про¬мисловості у США широко використовується непряме субсидуван¬ня: субсидії, що надаються муніципалітетом, використовуються на будівництво очисних споруд та перероблення промислових відхо¬дів. Отримання субсидій певною мірою заохочує подальше капіта¬ловкладення, веде до збільшення поточних витрат американських корпорацій на охорону довкілля.

Важливу роль відіграє фінансування урядом наукових розробок і досліджень. У США практично три чверті наукового бюджету Агентства з питань навколишнього середовища (ЕПА) спрямовуєть¬ся на оплату контрактів і субсидій з окремих розробок, що здійс¬нюються головно у промисловості. На відміну від субсидій на очис¬ні споруди та устаткування, тут правом на їх отримання користуються демонстраційні проекти.

Говорячи про економічні важелі регулювання природоохоронної діяльності, не можна не торкнутися сфери кредиту. Зокрема, деякі економісти вважають, що Федеральна резервна система США, яка об'єднує банківський капітал, мала б установлювати більші відсот¬ки на позики, що використовуються для “забруднювальних” проек¬тів, і надавати певні пільги галузям і виробництвам, які розробляють екологічно безпечну технологію чи встановлюють очисне устатку¬вання.

Важливим важелем стимулювання природоохоронної діяльності у США вважається прискорена амортизація очисного обладнання. Закон про реформу податкової системи встановив утричі коротший термін амортизації для очисного обладнання проти промислового. Поряд із 10%-ною податковою знижкою на інвестиції під очисне устаткування у США використовуються й інші податкові пільги. У 1992 р. в майже 30 штатах очисні споруди та обладнання не обкла¬далися податком на власність, у 24 штатах ця категорія промислово¬го обладнання звільнена від податків із продажу; в 16 штатах не стягуються податки за оренду очисного обладнання.Міжнародне екологічне співробітництво в царині охорони дов¬кілля розпочалось у 50 — 60-х роках, коли було досягнуто й підпи¬сано перші угоди про охорону вод Світового океану від забруднень нафтопродуктами, про охорону природи і природних ресурсів. Про¬тягом останніх 40 років під егідою ООН виникли десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля: 1970 р. — міжнародна про¬грама МАБ “Людина та біосфера”, що охоплює до 15 наукових проектів досліджень для 30 країн; ЮНЕП (Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), МКОДР (Міжнародна ко¬місія з охорони довкілля і розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд нав¬колишнього середовища, з 1990 р.); ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН);

АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін. В останні 20 ро¬ків проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Мо¬скві), прийнято низку конвенцій з охорони вод Світового океану, за¬борони розроблення, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони наземних ядерних випробувань забруднень Балтій¬ського й Чукотського морів та ін.

Експерти ООН уважають, що зараз основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на:

• дослідження першопричин кризи;