Поняття, завдання та об’єкти екології
3. Синекологія (екологію угруповань) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем.
4. Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине пла¬нетарне ціле, з’ясовує закономірності еволюції біосфери.
Існують й інші способи розділу екології.
К.М. Ситник та М.І.Будико (1990 – 1992) розділяють екологію на три частини:
•загальна екологія, що вивчає основні закономірності функціонування екологічних систем;
•глобальна екологія, що вивчає біосферу в цілому;
•прикладна екологія, об’єктом вивчення якої є взаємовідносини живих організмів із середовищем.
Г.Білявського та М.Падуна (1991) виділяють в екології п’ять основних блоків:
•біоекологія;
•геоекологія;
•техноекологія;
•соціоекологія;
•космічна екологія.
М.Ф.Реймерс (1990) вважає, що до складу сучасної екології входять 39 основних розділів, а сама вона тісно пов’язана з 70 великими науковими дисциплінами.
Таким чином, схема нарис.4 демонструє лише найголовніші з існуючих напрямків розвитку екології як метанауки, а рис.5 – більш детальні її галузі.
Рис. 4. Місце екології в системі наук
Рис. 5. Структурна схема науки про довкілля
За відношенням до предмета вивчення біоекологію поділя¬ють на:
•екологію мікроорганізмів;
•екологію грибів;
•екологію рослин;
•екологію тварин;
•екологію людини.
Прикладну екологію за відношенням до предмета вивчення поділяють на: