Архівна система та система архівних установ.

1.Поняття “Архівна система”

2.Основні види архівної системи.

3.Система архівних установ України

1. Система (грецьке походження), що означає цілісність, яка базується на певних складових частинах і які пов’язані між собою відповідними взаємозв’язками і спільними ознаками.

Архівна система – це сукупність основоположних принципів організації архівної справи, способів психології її ведення, що забезпечує цілісність та скоординованість функціонування архівних установ. Архівна система має конкретно історичний зміст, є похідною від суспільно-державного ладу та політичного устрою. Осмислення суті архівної системи дає можливість засвоїти її особливості, зіставити сильні і слабкі сторони розвитку суспільства і сильно вплинути на тенденції розвитку архівної справи.

Архівна справа – це галузь життєдіяльності суспільства, що охоплює наукові, політико-правові, культурологічні та техніко-економічні аспекти організації зберігання архівних документів та використання їх інформації.

2 За принципом побудови і характером управління архівні системи умовно поділяються на дві групи:

1.централізовані, де управління архівною справою здійснюється єдиним державним органом на спільних засадах і включає автономні підсистеми управління архівною справою;

2.мішана, вона включає в себе елементи централізму, і децентралізму, а міра співвідношення між ними визначається у кожному принципі (випадку конкретному).

Централізовані системи архівної справи властиві країнам з тоталітарним режимом суспільного життя.

Прикладом центральної архівної системи є архівна система колишнього Радянського Союзу. Зараз централізована архівна система існує в Китаї де в 1993 році державне архівне управління було об’єднане і підпорядковувалося безпосередньо в центральному комітеті в Китаю.

Архівна система України, як і будь-якої іншої країни склалася історично. Вона має давню традицію, яка пов’язана з добо Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

1920-1980 рр. їй були притаманні риси централізованої архівної системи. Із встановленням Незалежної України 1991 році в архівній системі сталися певні зміни, які пов’язані з відродженням національної традицій архівної справи.

Магістральним напрямком пост Радянського архівного будівництва стала демократизація національних архівних систем.

Протягом 1991-2001 років було здійснено організаційні заходи, щодо уточнення профілю архівів та їх перейменування. Колишній центральний державний архів жовтневої революції, який підпорядковувався вищим органам державної влади і управління УРСР було перейменовано на центральний державний архів вищих органів влади і управління України.

Партійний архів, який існував при ЦЕКА компартії України було реформовано в центральний державний архів громадських об’єднань України. Партійні архіви обкомі у партії були ліквідовані і передані на державне зберігання до державних архівів області.

Важливим рубежем реформування архівних систем в Україні стало прийняття Верховною Радою України в грудні 1993 року закону “Про Національний фонд і архівні установи”. У 2001 році до цього закону внесено ряд змін і затверджено його нову резолюцію. Цей закон заклав єдині основи системи архівних установ, він регулює суспільні відносини, які пов’язані з формуванням, обліком, зберіганням і використанням національного архівного фонду та інші основні поняття архівної справи.