АПК і проблеми його розвитку
В США вважаються посушливими ті місця, де на протязі року випадає 400-600 мм опадів. За більше як 200 років існування США там жодного разу не було такої посухи, яка б охопила хоча б 1/4 орних земель. В Україні такі посухи - часте явище.
Таким чином, США мають кращі природні умови для вирощування сільськогосподарських культур та для ведення тваринництва. У нас ці умови гірші, і це визначає необхідність мати зайнятих в сільському господарстві більше, ніж в США.
Підвищення продуктивності праці за рахунок подальшої механізації сільського господарства конче потрібне в зв’язку із скороченням сільського населення, погіршенням демографічної ситуації на селі.
Осіб працездатного віку на селі - 49%, в містах - 59%. Середній вік сільського населення - близько 40 років. Це майже на 5 років більше міського. На 100 працюючих припадає в 1.5 рази більше непрацюючих, ніж у містах.
Сільське населення скоротилося з 21.4 млн. чол. (45% до всього населення) в 1970 р. до 17,0 млн. чол. (33% до всього населення) в 1990 році.Кількість померлих в сільській місцевості на протязі багатьох років (крім 1986 р.) перевищує кількість народжуваних. Майже кожне третє село (9099 од.) втратило здатність до самовідтворення; таке положення спостерігається в 112 сільських районах.
У 80-ті роки на роботи по збиранню врожаю в СРСР з міст виїздило більше 15 млн. робітників.
З села виїздила найбільш дієздатна і освічена частина населення - молодь. Лише 10-15% тих, хто закінчував середню школу, залишалися працювати на селі. Бажано ж - щоб залишалося половина з випускників середніх шкіл.
В економічно розвинутих країнах працівник сільського господарства володіє 5-6 професіями чи спеціальностями. В Україні одну додаткову спеціальність мають лише 60% працівників АПК. Одна з причин цього - похилий вік і низький рівень освіти тих, хто залишився працювати в сільському господарстві.
Процес перерозподілу робочої сили з села на користь міста вийшов за доцільні межі. Тому ще перед початком реформи було поставлене питання про необхідність досягти паритету між містом та селом. Малося на меті створити на селі такі ж умови для життя, відповідні житлові вигоди, які існують в містах.
Проводилася політика поступового вирівнювання доходів: оплата праці на селі зростала вищими темпами, ніж в місті. Так, за 1961-1975 рр. середня зарплата робітників і службовців в народному господарстві зросла у 1,8 рази, а оплата праці колгоспників - у 3,3 рази. Надалі темп зростання оплати праці в колгоспах приблизно в 1,5 рази перевищував темп зростання зарплати робітників і службовців.
Щоб подолати суттєві відмінності між містом та селом, невиробничі фонди сільського господарства треба збільшити в порівнянні з 70-ми роками в 4-5 раз, а в розрахунку на одного мешканця села - в 9-10 раз. Приблизно так само треба збільшити виплати і пільги з суспільних фондів споживання.
Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” (Нова редакція 15.05.1992 р.) встановлює, що:
1. питома вага державних централізованих капітальних вкладень (забезпечених лімітами підрядних робіт і ресурсами), що спрямовуються на зміцнення матеріально-технічної бази соціальної сфери села та АПК, має перевищувати його частку в національному доході України не менше як на 15 пунктів;
2. на будівництво об’єктів невиробничого призначення в сільській місцевості використовується не менше як 50% державних централізованих капіталовкладень, передбачених цією статтею;
3. селу надається перевага порівняно з містом (в розрахунку на душу населення) у спорудженні житла, об’єктів освіти, культури і спорту, охорони здоров’я, побуту, торгівлі, газифікації, водо- і електропостачання, телефонізації, зв’язку, комунальних об’єктів, в послугах радіо і телебачення, забезпечуються рівні з містом умови постачання промисловими та продовольчими товарами, а також рівень медичного, культурного, спортивного, комунально-побутового, транспортного і торгівельного обслуговування за науково обгрунтованими нормативами.