Система органів управління економікою

6) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

7) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

8) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Закон України “Про місцеві державні адміністрації ” (9.04.99 р.) визначає організацію , повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Міські державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Їх структуру та склад визначають голови місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду Президентом України за поданням КМУ на строк повноважень Президента України.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України , належить вирішення питань : 1. забезпечення законності , охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2. соціально-економічного розвитку окремих територій; 3. бюджету , фінансів і обліку; 4. управління майном , приватизацї і підприємництва; 5. промисловості , сільського господарства, будівництва, транспорту і зв’ язку ; 6. науки , освіти, культури, охорони здоров’ я , фізкультури і спорту, сім’ ї , жінок, молоді і неповнолітніх; 7.використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8. зовнішньоекономічної діяльності; 9. оборонної роботи та мобілізаційної підготовки ; 10.соціального захисту , зайнятості населення, праці і зарплати. Окремі статті Закону деталізують повноваження місцевих адміністрацій у перелічених вище галузях.Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державий контроль за : 1.збереженням і раціональним використанням державного майна ; 2.станом фінансової дисципліни , обліку та звітності , виконанням державних контрактів та зобов ’ язань перед бюджетом , належним і своєчасним відшкодуванням шкоди , заподіянної державі ; 3.використанням та охороною земель , лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; 4.охороною пам ’ яток історії та культури ,збереженням житлового фонду; 5.додержанням вимог, пов ’ язаних з її якістю та сертифікацією ; 6.додержанням санітарних та ветеринарних правил , збиранням , утилізацією та захороненням промислових, побутових та інших відходів , додержанням правил благоустрою; 7.додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів; 8.додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування,законодавства про захист споживачів; 9.додержанням законодавства з питань науки, мови , реклами, освіти, культури, охорони здоров’ я , материнства і дитинства, сім’ ї , молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту; 10.охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці; 11.додержанням громадського порядку , правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху; 12.додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію.

Закон України “ П ро державну службу” (16 . 12.93 р.) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців , які працюють у державних органах та їх апараті.

Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є Головне управління державної служби при КМУ. Міжвідомчим дорадчим органом є Координаційна рада з питань державної служби в державних органах.

Встановлюються ранги державних службовців : першої категоріі – від 3 до 1 ранга , другої – від 5 до 3 , третьої – 7-5 ранг , четвертої – 9-7 , п ’ ятої – 11-9 , шостої – 11-13 , сьомої (найнижчої) – 15-13 ранг.

Особа, яка претендує на посаду 3-7 категорії , подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов ’ язання фінансового характеру , в т.ч. за кордоном , щодо себе і членів своєї сім ’ ї. Особа , яка претендує на зайняття посади службовця 1 та 2 категорій, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ ї нерухоме та цінне рухоме майно , вклади в банках та цінні папери.

Державний службовець не має права : 1.займатись підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників , або бути повіренним третіх осіб у справах державного органу , де він працює , а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); 2.сприяти, використовуючи своє службове становище , фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді , послуг, пільг ; 3.самостійно або через представника входити до складу керівних органів підприємств, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’ єднань , кооперативів, що здійснюють підприємницьку дільність; 4.приймати подарунки чи послуги від фізичних або юридичних осіб у зв ’язку із своєю службовою діяльністю.