Система органів управління економікою Кабінет Міністрів і підпорядковані йому органи

Право на звернення до арбітражного суду із заявою про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів зарплати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.

Суддя не пізніше ніж на п ’ ятий день з дня надходження заяви про банкрутство виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про проведення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов ’ язань і зобов ’ язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мараторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов ’ язань та зобов ’ язань щодо податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про проведення мораторію.

Розпорядник майна – фізична особа, на яку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство. Призначається із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі.

Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника. Повноваження його припиняються з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.

Розпорядник майна розглядає копії заяв кредиторів та грошові вимоги до боржника, веде реєстр вимог кредиторів, скликає збори кредиторів, вживає заходи до захисту майна боржника, виявляє ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.Виключно за погодженням з розпорядником майна можуть укладатись угоди про передачу нерухомого майна в оренду, заставу, внесення його як внеску або розпорядження таким майном іншим чином ; одержання та видачу позик, поручительства і видачу гарантій, уступку вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника ; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад 1% балансової вартості активів боржника.

В підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов ’ язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

Кредитори у місячний строк з дня опублікування даного оголошення подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, які їх підтверджують. Бажаючі прийняти участь в санації в той самий термін представляють арбітражний суд заяву з письмовим зобов ’ язанням про переведення на них боргу, а також вказати умови санації юридичної особи – боржника.

У попередньому засіданні арбітражного суду, яке проводиться не пізніше 3 місяців після проведення підготовчого засідання, розглядається реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника, призначає дату проведення зборів кредиторів.

Збори кредиторів обирають членів комітету кредиторів (під час дії процедури банкрутства – не більше 7). Комітет веде підготовку та укладення мирової угоди або звертається до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації чи визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Мирова угода – як домовленість між боржником і кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) відстрочку платежів або припинення зобов’ язання за угодою сторін (прощення боргів).

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредитора шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.