Приватизація в Україні та її наслідки. Націоналізація
З 1998 року були введені нові форми приватизації: продаж на відкритих торгах із залученням уповноважених осіб на конкурсних засадах; продаж акцій лотами на грошових аукціонах; проведення міжнародних тендерів, тобто продаж акцій міжнародним інвесторам.
Мета приватизації, врешті решт полягає в тому, щоб передати майно ефективним власникам, здатним вдосконалити виробництво на підприємствах, що приватизуються. В Україні приватизована переважна більшість підприємств. Але обсяги виробництва на них знизились у чорній металургії у 2,2 рази, у машинобудуванні і в металообробній промисловості - в 2,8, в хімічній і нафтохімічній - в 2,4 рази, в легкій промисловості - в 4 і в харчовій - в 2,6 раза.
Важко знайти ефективного інвестора в умовах, коли в Україні погано налагоджено виробництво нової техніки і технології. Іноземні інвестори неохоче вкладають кошти в застаріле виробництво. Непоодинокі випадки, коли іноземний інвестор купує сучасне підприємство заради того, щоб ліквідувати конкурента (приклад-РЗВА).
Проведення приватизації під час кризи в економіці стимулювало подальший її розвиток. Для виходу з кризи треба було посилити державне регулювання економіки, однак приватизація як засіб дерегулювання її послаблювала вплив держави на економіку, сприяла її дерегулюванню.
Приватизація привела до виникнення класу багатих, перерозподілу національного багатства та ВВП на користь цього класу, посиленню диференціації доходів. Багатство нового класу створювалось не на основі зростаючої економіки, а позаекономічним шляхом, коштом зубожіння основної маси населення.
Через випуск і купівлю-продаж цінних паперів був введений в дію ще один механізм перепливу капіталу. Цей механізм менш досконалий, ніж банківський: рішення про направлення капіталу на придбання цінних паперів часто-густо приймаються при відсутності необхідної інформації, розрахунків економічної ефективності. Введення цінних паперів сприяли розвитку шахрайства, захопленню суспільної власності та чужих коштів окремими особами.
Приватизація не вирішує найважливішої для нашої економіки в сучасних умовах проблеми - проблеми прискорення НТП, створення масової сприйнятливості до НТП. Якщо при дрібному товарному виробництві ринок безпосередньо оцінює результати роботи товаровиробника, то в сучасних умовах, коли розвиток економіки визначається реалізацією досягнень НТП, відновлення ринкового регулювання економіки не означає автоматичного встановлення матеріальної зацікавленості в прискоренні НТП інженерів, управлінців, робітників.
Не вирішує приватизація найважливішого сьогодні завдання - залучити до вдосконалення виробництва якнайбільше працівників народного господарства. Для цього потрібно зацікавити тих, хто може приймати участь у вдосконаленні виробництва, в результатах такого вдосконалення. Але приватизація вирішує це завдання тоді, коли власник одночасно є працівником (в дрібному товарному виробництві, наділений згідно програми ЕSОР достатньою кількістю акцій і т.ін.). Приватизація встановлює зв’язок між кінцевими наслідками діяльності підприємства (прибутком) і доходами власника, а не зарплатою працівника. Значна кількість власників не є працівниками даного підприємства і не приймають участі у вдосконаленні виробництва, але привласнюють його наслідки. Безпосередні учасники вдосконалення виробництва (інженери, робітники, управлінці) часто-густо не є власниками. Тому реставрація приватної власності не забезпечує того вдосконалення виробничих відносин, якого вимагають сучасні продуктивні сили.
Націоналізація - обернення в державну власність майна фізичних або юридичних осіб.
Націоналізацію проводять, коли виникає потреба сконцентрувати ресурси для вирішення в короткі строки завдань по забезпеченню національної безпеки (наприклад, організація виробництва зброї під час війни).
Націоналізація вугільних шахт та залізниць у Великобританії (1946-1949 рр.) була обумовлена необхідністю зберегти ці галузі, без яких неможливим було нормальне функціонування економіки, провести структурну перебудову економіки. Приватний капітал на це не йшов з-за збитковості виробництва в цих галузях, які програвали в конкуренції з нафтою та автомобільним транспортом.
Націоналізація іноземного капіталу в країнах, що розвиваються, має на меті забезпечення економічної незалежності країни, умов для проведення індустріалізації, відбудови економіки (націоналізація у Франції для забезпечення реалізації плану відбудови 1947-1952рр.).