Приватизація в Україні та її наслідки. Націоналізація
Приватизацію державного майна в Україні розпочато з 1992 року, коли були прийняті Закони України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про оренду державного та комунального майна”. В подальшому були прийняті також Закони України “Про лізинг”(16.12.1997 р.) та “Про оренду землі”(06.10.1998 р.).
Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. було створено фонд державного майна. 07.07.1998 р. указом Президента України було створене Національне агенство України з управління державними корпоративними правами.
На початку реформування власності близько 96% всіх підприємств знаходились в державній власності. Було взято курс на те, щоб в деяких галузях народного господарства, зокрема, в легкій і харчовій промисловості, сільському господарстві, торгівлі і сфері побутового обслуговування питома вага недержавного сектора економіки за кількістю підприємств становила 95-100%. В цілому в промисловості кількість підприємств недержавного сектору мала 75%, з обсягом виробленої продукції понад 50%. На 1.01.1999р. форму власності змінили 61,8 тис. підприємств та організацій. Понад 70% загального обсягу промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах.
Щороку розробляється фондом державного майна і затверджується Верховною Радою Державна програма приватизації, в якій визначаються: завдання щодо приватизації майна, способи її для різних груп об’єктів, квоти обов’язкового застосування приватизаційних паперів для приватизації різних груп об’єктів, заходи щодо залучення інвесторів, особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців. Визначаються також витрати на проведення приватизації і надходження коштів від приватизації (Закон “Про приватизацію майна державних підприємств”. Ст.4-5).
Фонд державного майна здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд та його регіональні представництва не мають права втручатись у господарську діяльність підприємств.
Національне агенство України з управління державними корпоративними правами : веде реєстр державних корпоративних прав і проводить оцінку їх вартості; здійснює повноваження щодо управління частками (акціями, паями), що належать державі у майні господарських товариств, призначає уповноважених осіб з управління ними, здійснює контроль за ефективністю їх роботи, приймає участь у формуванні політики щодо інвестицій у підприємства, в статутному фонді яких є державна частка. Завдавнням Національного агенства є поповнення частини бюджету за рахунок надходжень від управління державними корпоративними правами та діяльності Агенства на фондовому ринку. Агенство виступає за рішенням Кабінету Міністрів співзасновником господарських товариств, які створюються за участю держави, бере участь у визначенні стратегії розвитку господарських товариств, у статутних фондах яких є державна частка, здійснює контроль та аналіз результатів їх діяльності, придбання від імені держави прав власності на акції (паї,частки).
Головним методом приватизації була сертифікатна приватизація (фактично безоплатна), за допомогою якої планувалось приватизувати близько 60% підприємств, переважно великих і середніх.
Сертифікати потрібно було вкласти в акціонерні товариства, обміняти на акції. Власник акцій одержував відповідні дивіденди.
За визнанням Президента Л.Кучми, сертифікатна приватизація не дала бажаних результатів. Власники сертифікатів не стали реальними власниками з відповідною мотивацією до праці: початкова вартість сертифікату, визначена шляхом ділення вартості національних засобів виробництва, виділених для приватизації, на кількість населення України, складала 10,5 грн. Дивіденди на такий капітал мізерні. До того ж під сертифікатну приватизацію виділялись підприємства переважно з застарілими, зношеними фондами, нездатні вести виробництво без збитків. Погіршило ситуацію створення трастових фондів, інвестиційних компаній, для підтримки існування яких використовувалась частина тих доходів, які б інакше були використані як дивіденди. Створення їх сприяло розквіту шахрайства.
Починаючи з 1998 року, головною формою приватизації стала грошова (оплатна).
Приватизація об’єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні та за конкурсом.
Початком торгів на аукціоні вважається момент оголошення початкової ціни об’єкта. Якщо притягом трьох хвилин не буде запропоновано вищу (щонайменше на 10% від початкової ціни) ціну, об’єкт вважається проданим. Право власності передається покупцю, який у ході торгів запропонував вищу ціну.При продажу за конкурсом право власності передається тому покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації або за рівних умов вищу ціну. Конкурсна комісія створюється органом приватизації із спеціалістів, експертів, представника місцевої Ради та представника трудового колективу об’єкта, що приватизується.