Вдосконалення власності у сучасних умовах

Розвитку малого підприємництва сприяли зміни у продуктивних силах. Якщо паровий двигун міг бути ефективно використаним на великих підприємствах, то електродвигун дав шанс конкурувати з ними малим підприємствам. Ці шанси збільшилися з виникненням і використанням мікроелектроніки. Малі підприємства дозволили скоротити транспортні витрати, що має не аби яке значення при подорожченні енергоносіїв. Нарешті, малі підприємства легше організувати, на них можна швидше перебудовувати виробництво, орієнтуючись на зміну ринкової кон’юнктури, краще реагувати на швидке розширення різноманітних індивідуальних та суспільних потреб.

Венчур і лізинг створюють значну зацікавленість робітників в кінцевому результаті діяльності. Тільки у випадку успіху у створенні нового товару венчур приносить доход: за рахунок організації його масового виробництва чи продажу ліцензій на його виробництво великій фірмі. Лізинг (оренда) передбачає, що доход робітників формується за залишковим принципом: його отримують тільки після розрахунків з постачальниками, сплати податків і орендної плати; тут існує тісна залежність доходу працівників від кінцевого результату діяльності підприємства.

Зацікавленість робітників не тільки у кінцевих результатах діяльності підприємств, але й в нагромадженні заради вдосконалення виробництва створюють програми ESOP (" робітничий капіталізм" ).

У 1974 р. конгрес США прийняв 20 законодавчих актів, стимулюючих створення програм наділення акціями робітників (ESOP). З цього часу в США швидко поширюється колективна власність: підприємства переходять у власність робітників. На початок 90-х років робітники повністю чи частково володіли 10500 фірмами. На них було зайнято 11 млн.чол. (біля 10% найманої робочої сили США). Ця цифра зростає щорічно приблизно на 10%. Як свідчать спеціальні опитування, 66% робітників і службовців воліли б працювати в товариствах, які належать працюючим в них. Колективна власність, за котру довго і безрезультатно виступали ліві сили у США, стає реальністю.

Для викупу основних фондів, які передаються робітникам, компанія бере позику в банку чи страховому товаристві, утримувачем якої стає спеціальний фонд чи траст. Фонд скуповує акції компанії і зараховує їх вартість на спеціальні особисті рахунки робітників. Кожен робітник отримує акції пропорційно його трудовому внеску (зарплаті, числу відпрацьованих годин тощо). Чим довше працює у фірмі робітник, тим більше у нього акцій.

Якщо компанія робить внесок в прграму ESOP (у вигляді своїх акцій чи готівки, в т.ч. отриманих у кредит), то цей внесок звільняється від оподаткування. Це заощаджує близько 40 центів на кожний долар оподаткованої суми. Вони залишаються у вигляді акцій у працівників компанії. Таким чином, держава стимулює внески у програму ESOP.

Право на отримання акцій працівнику надається після кількох років роботи у фірмі (строк цей не повинен перевищувати 7 років). Доки робітник працює у фірмі, він не може продати чи закласти свою частку власності: рахунки працівників залишаються невід’ємною частиною колективного нагромадження програми ESOP. Якщо працівник йде на пенсію чи на інше підприємство, він має право отримати свої акції, чи відповідну суму готівкою.

Інтереси працівника в цьому випадку не перешкоджають нагромадженню. Так знімається проблема, яка існує на колективних підприємствах Югославії: тут прибуток підприємства майже цілком розтрачується на поточні потреби робітників на шкоду нагромадженню.

Доходи робітників у США можна поділити на три категорії: поточні регулярні (зарплата і т.п.), відстрочені платежі (пенсії, допомоги по медичному обслуговуванню, інші допомоги тощо) і змінні доходи (наприклад, премії). На колективних підприємствах у порівнянні зі звичайними сума відстрочених платежів вища (за рахунок регулярного поповнення фонду програми ESOP; за рахунок підвищення курсу акцій товариства в разі його фінансового успіху). Змінні доходи містять у собі дивіденди на акції і додаткові нарахування робітникам при збільшенні прибутковості товариства; зростають вони звичайно швидше поточних доходів.

Таким чином, доходи робітників товариств, які знаходяться в колективній власності, тісніше пов’язані з кінцевими результатами їх діяльності; праця їх точніше зорієнтована на досягнення кращого кінцевого результату.Фірми, які належать тим, хто на них працює, отримують прибуток в середньому на 50% більший, ніж звичайні підприємства тієї ж галузі. Тут менша плинність кадрів, вища ефективність праці, робітники активніше беруть участь у керівництві підприємством.

Вважають, що до росту прибутковості й ефективності праці веде не сам по собі номінальний продаж власності компанії, а залучення робітників до керівництва підприємством.