Вдосконалення власності у сучасних умовах
Звернемося ще до одного зауваження Ф.Енгельса, яке має методологічне значення. Констатуючи, що “...конечных причин всех общественных изменений и переворотов надо искать...в экономике соответствующей эпохи”, Ф.Енгельс порадив не винаходити засоби для знищення нерозумних та несправедливих суспільних установлень із голови, а “открывать их при помощи головы в наличных материальных фактах производства”, пам’ятаючи, що “...средства для устранения обнаруженных зол должны быть тоже налицо - в более или менее развитом виде - в самых изменившихся производственных отношениях” [МЭ .T20.С.278].
Які ж зміни у продуктивних силах і виробничих відносинах характерні для останніх десятиріччь - періоду 60-90- років?
Змінюється зміст праці робітників. Ще відносно не так давно внесок робітника у підвищення загального добробуту визначався його зусиллями (перш за все фізичними) по виконанню певних робіт, і міг бути виміряний через кількість деталей чи виробів і їх якість. Щоб матеріально зацікавити робітника в покращенні результатів праці, треба було платити йому за кількість і якість праці.
Сьогодні там, де використовують нові технології, робітники зайняті, як правило, розумовою працею, мають середню чи вищу освіту. Їх внесок у підвищення загального добробуту визначається якістю тих рішень, які вони приймають, керуючи виробничим процесом. Виявити особистий внесок працівника у цих умовах часто неможливо, він знаходить свій вираз у кінцевому результаті діяльності виробничого колективу. Звідси необхідність зацікавити робітника у кінцевих результатах діяльності того колективу, де він працює.
Більш тісного зв’язку робітника з кінцевим результатом діяльності потребують і деякі інші зміни у розвитку продуктивних сил. У комплексно механізованому чи автоматизованому виробництві через " руки" робітника проходить велика кількість сировини, яка дорого коштує. Дорого коштують і засоби праці, які використовує робітник. Навіть невелика раціоналізація виробничого процесу може принести значний економічний ефект. Раціоналізаторство повинно стати обов’язковим елементом діяльності кожного робітника ще з однієї причини. Нові засоби праці зараз швидко змінюють старі, зазвичай за 5-7 років. Нові верстати і машини з початку експлуатації розкривають свій потенціал на 40-60%, решту його повинні реалізувати ті, хто їх використовує, у процесі вдосконалення виробництва.
Під час первинної механізації виробництва (у нас - в 30-50-і роки) розвиток економіки можна було переважно забезпечити за рахунок окремих винаходів, на базі яких створювалася техніка, що масово використовувалась: трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини і та ін.
Достатньо було на рівні Держплану прийняти рішення про збільшення виготовлення такої техніки, спрямувати її у сільське господарство, де була зайнята основна частина населення, і це дозволяло вивільнити мільйони працівників і забезпечити робочою силою нові підприємства.
Тепер таких можливостей отримання економії часу немає. Економіка значно більше диверсифікована, ніж у період первинної механізації, в ній значно більше галузей, видів виробництва, дуже різноманітні засоби праці. Окремі види верстатів, машин, технологій в країні використовує кілька десятків чи сотен робітників. Щоб досягти значного росту продуктивності суспільної праці, її треба підвищувати повсюдно, вдосконалювати виробництво самим широким фронтом, при активній участі у цій справі якомога більшої кількості робітників. Ці робітники повинні бути зацікавлені в накопиченні чи отриманні кредитів для вдосконалення виробництва, мати суттєвий приріст зарплати за рахунок заходів по вдосконаленню виробництва.
Розвинуті країни світу у 60-80-і роки нагромадили відповідний досвід вдосконалення виробничих відносин, який має для нас не аби яке значення.
Проблема збільшення кількості учасників вдосконалення виробництва знайшла своє вирішення у розвитку ризикового підприємництва (венчура), оренди (лізинга), малого підприємництва, в розширенні самостійності підрозділів підприємств аж до перетворення їх у малі підприємства, в розвитку " робітничого капіталізму" .
Розвиток венчура дозволяє тим, у кого є ідея створення нової техніки, нового товару, отримати необхідну допомогу: консультації, приміщення, грошові кошти для реалізації ідеї.
Лізинг дає можливість почати нову справу тим організаторам виробництва, які не мають власного стартового капіталу. Серед населення не так багато громадян мають організаторський, підприємницький талант. В інтересах суспільства залучити ці таланти до вдосконалення виробництва.Розширення самостійності підрозділів підприємств аж до перетворення їх у малі підприємства при відповідній матеріальній зацікавленості спонукає їх колективи до пошуку нової техніки і технології, до вдосконалення виробництва. В Японії часто для великого складального виробництва 1-2 деталі постачає самостійна фірма, де зайнято кілька робітників. Таким чином, у найменшій клітинці господарського механізму створюється сприйнятливість до НТП; більш того, вдається організувати конкуренцію між виробниками навіть в умовах сучасного багатосерійного виробництва.