Аналіз пропозицій по подоланню кризи і відбудові економіки

Оновлення основного капіталу дозволяло країнам із ринковим регулюванням економіки виходити з багаторазово пережитих ними криз надвиробництва.

Криза призводила до такого зниження цін, коли виробництво не приносило прибутку або ж прибуток був незначним. Щоб при таких цінах одержувати достатній прибуток, потрібно було знизити витрати виробництва, а для цього треба було оновити основний капітал, замінити техніку і технологію.

Оновлення основного капіталу вело до пожвавлення виробництва там, де знижувалися витрати виробництва. Замовлення на нову техніку викликали пожвавлення в машинобудуванні, потім - у металургійній та у видобувній промисловості. У цих галузях зростали зайнятість, фонд зарплати робітників, їх попит на товари широкого вжитку. Піднімалися ціни на ці товари, зростав прибуток від їх виробництва. Оновлення капіталу у певних галузях і виробництвах створювало так називані "точки росту", що призводило до пожвавлення в економіці, яке переростало в підйом.Аналогічний впливає на економіку збільшення експорту танків, літаків, кораблів, космічної техніки. До того ж воно покращує торговий баланс, дозволяє збільшити стабілізаційний фонд і на цій основі - збільшити ефективний попит за рахунок емісії грошей при збереженні їх купівельної спроможності.

Оновлення основного капіталу за рахунок іноземних інвестицій менше вплине на відбудову економіки, ніж вітчизняні капітальні вкладення. Воно призведе до пожвавлення не у вітчизняному машинобудуванні і наступному виробничому ланцюжку, а за рубежем - там, де буде виготовлятися нова техніка і технологія.

До того ж мало надій на те, що потік іноземних інвестицій істотно зросте. Більш привабливі для іноземних інвесторів Китай, В'єтнам, ряд інших країн. Та й який сенс везти до нас капітал, якщо можна вільно ввозити товари? Який сенс створювати сучасні підприємства в країні, що занадто близько підійшла до того, щоб завтра стати конкурентом?

Якщо оновлення основного капіталу буде сполучитися з проводеденням монетаристської політики, це істотно утруднить відбудову економіки. Оновлення основного капіталу призводить до підвищення цін у галузях, що виробляють предмети широкого вжитку, і далі - по виробничому ланцюжку. Але монетаристська політика, спрямована проти підвищення цін, заблокує тим самим відновлення виробництва в цих галузях.

Чи є можливість таким чином вивести економіку України з кризи? Шанси обновити основний капітал незначні. У 1989 р. відношення капітальних вкладень до всіх основних виробничих фондів складало біля 10%, а амортизаційних відрахувань на реновацию - біля 4,5%. При тій новій техніці і технології, що в нас у той час провадилися, ці капітальні вкладення могли забезпечити темпи зростання экономики в 2% за рік.

У 1997 р. відношення всіх капітальних вкладень до основних виробничих фондів усіх галузей народного господарства складало 1,5%. Істотних зсувів у виробництві новітньої техніки і технології не відбулося. У цих умовах важко розраховувати навіть на просте відтворення

Треба також врахувати особливості нашої економіки: у порівнянні з економікою західних країн: вона набагато менш конкурентоспроможна. В економіці західних країн для виходу з кризи достатньо було створити точки росту. Це вело до зростання зайнятості, попиту і до підвищення цін.

В нашій економіці підвищення цін блокується діючим механізмом ціноутворення, що прив'язує ціни внутрішнього ринку до світових цін, а також монетаристською політикою. У цих умовах для відбудови економіки потрібно знижувати витрати виробництва приблизно на 99% наявних виробничих потужностей, оновити тут головний капітал.

Зробити це в прийнятні строки неможливо через нестачу капітальних вкладень, новітньої техніки і технології. Не вдасться в короткі терміни знизити витрати виробництва сільськогосподарської продукції до потрібного рівня: для цього треба підняти до рівня наших конкурентів врожайність сільськогосподарських культур (45-60 ц/га зерна) і продуктивність худоби (надій на корову 5-7 тис. кг молока в рік).

Для відбудови економіки за рахунок оновлення основного капіталу потрібними будуть десятиріччя.

Мало надій і на розширення експорту. За роки реформи суттєвих зрушень у його розвитку не досягнуто. Немає підстав очікувати, що раптово різко зросте попит на ті танки, літаки, кораблі, космічну техніку, які в стані виробляти і продавати за кордон українські підприємства.