Роздержавлення і приватизація
Британська модель характеризується продажем низькорентабельних та збиткових підприємств на ринку. При продажу великої кількості державних корпорацій уряд резервував так звану “золоту акцію”, яка давала йому можливість контролювати нову компанію. Без згоди власника “золотої акції” не можна: одній особі володіти більш як 15% акцій з правом голосу; іноземним інвесторам тримати всім разом більш як 15% акцій; випускати акції з правом голосу, відмінні від звичайних акцій; знімати директорів, призначених урядом. Головною виконавчою особою компанії повинен бути британський громадянин. Обмежувалось право компаній на добровільну ліквідацію або розформування, на перепродаж всіх або значної частини активів.
Французська модель групового централізованого продажу передбачала визначення ведучого інвестора – сильної конкурентоздатної фірми, для якої резервувався певний пакет акцій по значно вигідніших цінах, ніж на відкритому ринку. Така фірма була здатна налагодити управління підприємством, реорганізувати виробництво.“Тверде ядро”. Французський уряд при приватизації державних підприємств приймав міри по формуванню твердих ядер стабільних акціонерів, на кожного з яких припадало 0,5-5% капіталу приватизованого підприємства. “Тверде ядро” в цілому володіло 15-30% акцій протягом, як мінімум двох років, забезпечуючи тим самим стабільний контроль за управлінням підприємством і захист від небажаних інвесторів, які могли б отримати небажаний контроль над підприємством.
“Тверде ядро” організовувалось при зачинених дверях, на основі переговорів між державною адміністрацією (міністерством), керівництвом підприємства, що приватизується, та зацікавленими інвесторами.
В КНР підприємства, створені з участю іноземного капіталу, контролюються державою: їй повинен належати контрольний пакет акцій. Після 10 років функціонування такого підприємства воно переходить у власність держави.
Визначається необхідність розвитку багатоукладності при ведучій ролі суспільної власності. На державних підприємствах це означає вдосконалення різних форм підряду. Їх акціонування і переведення на оренду дозволяється в дослідному порядку. Вважається, що і без зміни власності (без приватизації) можна перетворити державні підприємства в самостійні, відповідальні за прибутки і збитки підприємства, які самостійно розвиваються. Переважна більшість економістів КНР вважає, що перетворення державної власності в колективну (через акціонування) є головним напрямком переходу економіки до ринку.
ПРИВАТИЗАЦІЯ: АРГУМЕНТИ “ЗА” І “ПРОТИ”. На користь приватизації висуваються певні аргументи; не менше і контраргументів. Розглянемо основні з них.
1. Державні підпримства малоефективні, їх характеризує низька продуктивність праці, висока капіталоємність, мала прибутковість. Державне регулювання діяльності таких підприємств не стимулює більш ефективне використання сировини, робочої сили, застосування кращих технологій. Приватизація стимулює підвищення ефективності таких підприємств, дозволяє відокремити політичні і економічні фактори і тим самим підвищити відповідальність за прийняття інвестиційних рішень.
Контраргументи . Значна частина державних підприємств була створена за рахунок націоналізації збиткових галузей (наприклад, в Англії - вугільних шахт, залізниць та ін.). Це відповідно позначилося на рентабельності державних підприємств. До того ж в підприємствах паливно-енергетичного комплексу, на залізницях переважає капітал, що обертається повільно. Ці підприємства виконують і соціально-політичні функції: через занижені ціни на їх продукцію національний доход перерозподіляється на користь її споживачів; існування таких підприємств, навіть при умові, що держава дотує їх, необхідне для нормального функціонування економіки.
Для того, щоб ці підприємства діяли на тих засадах, що й приватизовані, достатньо зняти з них політичні і соціальні функції, ліквідувати дотації і пільги, які вони отримують від держави. Приватизація в цьому випадку не є обов’язковою умовою пристосування державних підприємств до ринкового регулювання економікою.
2. Приватизація веде до комерціалізації, встановлює безпосередній зв’язок підприємств з ринком. Більш ефективним стає контроль ринку за діяльністю підприємства, відновлюється конкуренція, яка змушує підприємство застосовувати нову техніку і технологію, підвищувати якість продукції, ефективність виробництва.
Контраргументи . Конкуренція залежить не від форм власності, а від умов функціонування ринку: чи насичений ринок товарами, чи є резервні потужності, достатня чи ні кількість незалежних товаровиробників, скільки продукції імпортують, чи зацікавлений колектив підприємства в кращих наслідках роботи та ін.