Концепція реформ
Якщо існують дотації на певні товари, це призводить до неправильної орієнтації споживачів: дорога квартира, газ, продукти харчування виглядають як дешеві і споживаються нераціонально. Щоб продавати певні товари по знижених цінах, потрібно підвищити ціни на інші товари. Це може призвести до затоварювання такими товарами. Виробництво одних товарів (наприклад, м ’ яса, вершкового масла) ставилося в залежність від продажу інших товарів (наприклад, горілки, тютюнових виробів). Збільшення виробництва м ’ яса стримувалося його збитковістю при низьких цінах продажу.
Дотації на продукти харчування, утримання житла розподілялися таким чином, що більше отримував їх той, хто більше споживав м’яса, мав більшу житлову площу. Якщо в розрахунку на кілограм м ’ яса дотація становила 4-5 крб., то той, хто споживав м ’ яса 40 кг в рік, використовував 160-200 крб. дотації, а хто споживав 120 кг – 480-600 крб.
Підтримка сімей з дітьми частково здійснювалась за рахунок занижених цін на дитячі товари. Виробник такого роду товарів (на які виділялися певні дотації з бюджету) не зацікавлений в збільшенні їх виробництва та підвищенні якості, розширенні асортименту. Крім того, при такому способі підтримки дітей частина коштів витрачалася не за призначенням: близько 40% дитячих товарів розкуповувалося дорослим населенням, а приблизно 20% підлітків змушені були купувати товари дорослого асортименту.
З переведенням виробництва товарів дитячого асортименту на самоокупність потрібно вводити цільові дотації – для дітей, шкіл, дитячих садків та ясел..Відмова від бюджетного фінансування підприємств, переведенню їх фінансування на комерційні основи сприяє більш раціональному розподілу грошових ресурсів: вони будуть використовуватися на ті заходи, які забезпечать повернення вкладених коштів та виплату процентів за кредит.
Державні установи соціальної сфери працюють на некомерційній основі. Оцінку їх діяльності тому дає не споживач, що оплачує своїми грошима їх послуги, а якісь контролюючі органи. В цих умовах найважливішим є не реальна справа, а вмілий звіт про діяльність. Службовці не хочуть працювати з повною віддачею, визнаючи за краще доводити перед вищестоячою організацією необхідність додаткової робочої сили, ухиляються від прийняття самостійних рішень, неуважні до клієнтів. Тут низька якість обслуговування, існує великий бюрократичний аппарат.
Нема конкуренції між установами соціальної сфери, боротьби за споживача. Переведення на комерційні основи роботи, наприклад, сімейних лікарів інакше ставить проблему. Послуги лікаря оплачуються, але не пацієнтом, а лікарняною касою в суворій відповідності з виписаним лікарем рахунком. Кращий лікар заробляє набагато більше, ніж його недосвідчений або неуважний колега. Лікар сам купує або орендує приміщення, медичне обладнання, наймає допоміжний персонал. Для пацієнта послуги лікаря безкоштовні. А досвідчений та вмілий лікар зможе працювати з більшою віддачею.
Ринкове регулювання економіки у порівнянні з плановим має певні переваги та недоліки.
При ринковому регулюванні виробництво орієнтоване на платоспроможний попит населення. Тому виробляється те, що можна продати. Якщо ж товар споживачу не потрібний, його не можна продати, виробництво такого товару буде припинено.
Але ринок реагує на попит, забезпечений грошима, а не на потреби населення. У 1911 році в Росії голодувало 30 млн. осіб, а за кордон було продано 13,5 млн. т. зерна. Ринок реагував на тих, хто мав гроші: для їх потреб завозились з-за кордону легкові автомобілі з Англії, парфуми та шампанське з Франції та ін. Але ринку не було діла до тих, хто голодував: він реагує на гроші, а саме їх у голодуючих не було.
Ринкове регулювання економіки вимагає розбудови системи соціального захисту. Той, хто не може заробити на життя, повинен отримати з суспільних фондів пенсію, стипендію чи іншу допомогу. Треба зорієнтувати виробництво таким чином, щоб воно виробляло в першу чергу предмети першої необхідності. Для цього застосовують дотації на виробництво продовольства, підвищені податки на дорогоцінності, палаци, замки та інші предмети розкошу. Інакше може статися, що ресурси, які має суспільство, будуть направлені ринком на виробництво предметів розкошу, а бідні верстви населення залишаться без найнеобхіднішого.
Ринок створює противитратний механізм, конкуренцію: при насиченому ринку не можна продати товари дорожче чи гіршої якості, ніж конкуренти. Але конкуренція вимагає додаткових витрат: на рекламу, зустрічні перевезення та ін. Щоб конкуренція стала можливою, треба мати резервні потужності, робочу силу. Відповідно треба скоротити витрати на інші потреби: будівництво житла, розвиток сільського господарства та ін.