Концепція реформ

1. Концепція переходу до ринкової економіки. Ринковий та плановий механізми регулювання економіки (компаративний аналіз).

Згідно “Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки”, прийнятої Верховною Радою України в 1990 році, “Ринок України являє собою систему товарно – грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом, на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб’єктів господарювання у боротьбі за споживача.”

Ринок України гарантує:

“ - свободу підприємницької діяльності, включаючи ціноутворення;

- виконання замовлень держави на взаємовигідних умовах, що забезпечить реалізацію вирішення головних завдань структурної перебудови економіки на основі цільових програм;

- соціальний захист населення, особливо його малозабезпечених верств.”

Втручання державних органів в економічні процеси обмежується до мінімального: їм делегуються лише ті функції, які не можуть бути забезпечені безпосередніми суб’єктами ринкових відносин.

Замість директивного планування вводиться індикативне, яке є системою необов’язкових для суб’єктів ринкових відносин рекомендацій, а також скоординованих та взаємопов’язаних засобів побічного (непрямого) впливу через бюджетно-фінансовий, грошово-кредитний механізм та прямого впливу через державне підприємництво і розробку цільових комплексних програм.

Поряд із розвитком споживчого ринку передбачалось створення ринку засобів виробництва – вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива, енергії, обладнання. Створювався фінансовий ринок: ринки кредитних ресурсів, цінних паперів і валюти, які акумулюють та перерозподіляють тимчасово вільні грошові ресурси. Його формування здійснювалось на основі ліквідації монополії держави у банківській системі, перетворення державних спеціалізованих банків у комерційні, розвитку відповідних елементів ринкової інфраструктури.

Щоб створити велику кількість конкуруючих між собою, самостійних, вільних, економічно відповідальних не лише своїми поточними доходами, але й майновою власністю товаровиробників, подолати відчуження робітників від засобів та результатів виробництва, відновити та розвити конкуренцію, намічалося провести роздержавлення.

З цією ж метою проголошувалась свобода підприємництва, проводилась демонополізація економіки.

Було взято курс на лібералізацію цін та зовнішньоекономічних зв’язків.

Створювалась ринкова інфраструктура, основними елементами якої мали бути:

- на ринку засобів виробництва – товарні біржі, мережа оптових посередників, фонди стабілізації ринку, лізінгові фірми, сервісні центри, фірмові та комісійні магазини, брокерські та ділерські фірми, центри і пункти прокату;

- на фінансовому ринку – фондові та валютні біржі, комерційні банки, страхові компанії, аудиторські фірми;

- на ринку робочої сили (праці) – біржі праці, посередницькі фірми (контори) працевлаштування.

Комерціалізація означає переведення відносин розподілу на комерційні засади (введення платності послуг, наприклад, медичних послуг, освіти і т. ін.), заміну бюджетного фінансування кредитуванням, відмову від дотацій.

Це посилює роль ринку, розширює сферу ринкового регулювання. Основним оціночним показником діяльності підприємств і установ стає прибуток. Посилюється зацікавленість в його збільшенні.