Затратний характер економіки і форми його прояву
Посилення ролі ринку необхідне також для створення в нашій економіці противовитратного механізму.
Економіка повинна бути націлена на те, щоб потреби задовільнялися з мінімально можливими затратами. Але не виключена можливість виникнення ситуацій, коли створюється зацікавленність в протилежному.
Надлишок грошей в порівнянні з товарною масою при твердих цінах сприяє росту витрат в порівнянні з суспільно необхідними. Він веде до:
1.Диктату виробника. Якщо гроші не дефіцит, то положення контролює той, хто розпоряджається матеріальними ресурсами. Диктат виробника виявляється у нав’язуванні дорогої та неякісної продукції, в вимогах зустрічної поставки дефіцитних матеріалів. Збіднюється асортимент. Покупець змушений брати усе, що запропонують. Все це веде до випуску непотрібної, неякісної, дорогої продукції. Здійснюються витрати, без яких можна обійтись.
Диктат виробника обумовлюється також монополією. Підприємству-монополісту немає потреби турбуватися про вдосконалення виробництва, зниження собівартості, випуск нової продукції.
2. Надмірному зростанню запасів. При надлишку грошей підприємство прагне мати в запасі дефіцитну сировину, верстати, машини. Аналогічно діють і громадяни. Частина запасів втрачається (по продовольству 10-15% в рік), зростають витрати, що пов’язані із зберіганням запасів.
3. Росту незавершенного будівництва. Надлишок грошових коштів дозволяє багатьом підприємствам та організаціям починати будівництво, для якого невистачає матеріалів, обладнання, робочої сили. Відбувається розпилювання капітальних вкладень. В середині 80-х років в СРСР одночасно будувалося 300 тис. включених до плану будівництва об’єктів, на кожному з яких працювало у середньому 12 будівельників. Будівництво надмірно затягувалось, в результаті чого народне господарство несло невиправдані втрати.
4. Виникненню ажіотажного попиту, розвитку спекуляції. Варто якомусь товару опинитися у тимчасовому дефіциті, як відразу ж починається гонитва за ним. Товар розкуповується, його необхідно купувати за кордоном або налагоджувати виробництво на інших підприємствах. Потім попит на товар падає нижче нормального, виробництво необхідно припиняти. Закуплений товар поступово витрачається, запаси вичерпуються, попит знову зростає, і історія повторюється: ажіотажний попит через певний час повторюється і викликає необхідність нових непотрібних витрат.
Формуються групи, які зацікавленні в організації і підтриманні дефіциту. Активізується чорний ринок. Об ’ єми поставок, що зросли, просто не потрапляють у відкриту торгівлю. Зростає статус органів та робітників, що розпоряджаються товарною масою.
5. Руйнування нормального ринку, обмеженню зв ’ язків з іншими державами. При надлишку грошей нормальний обмін при їх допомозі все частіше заміняється бартерним. Це перешкоджає нормальному функціонуванню підприємств. Області, території прагнуть обмежити вивіз дефіцитної продукції, насамперед товарів народного споживання за свої межі, що порушує економічні зв’язки.
Надлишок грошей плине туди, де є товари, - в країни з насиченим ринком, товаронаповненою валютою, породжуючи там інфляцію та дефіцити. Уряд цих країн змушений обмежувати обмін своїх грошей на іншу валюту, особисті контакти громадян, вивіз товарів та ін.
6. Порушення розподілу по праці. При надлишку грошей та нестачі товарів у кращому становищі опиняється той, хто може обміняти свою заробітну плату на товар. Стимулююча роль заробітної плати падає. Все важливішими стають особисті зв ’ язки, напівлегальні та нелегальні домовленності, переплати. Все більшого значення набуває, як отоварити заробітну плату, а не скільки заробити.
Кооперативи, отримавши право продавати свої товари безпосередньо на вільному ринку, при надлишку грошей та дефіциті товарів могли отримувати завищені прибутки в порівнянні з державними підприємствами, що були змушені продавати свої товари по твердих цінах. На початку “перебудови” з 400 тис. швачок 100 тис. перейшло до кооперативів. Продуктивність праці при пошитті, наприклад, штанів, знизилася у них в 2,5 рази, а заробітна плата зросла у 2 рази. Така ситуація руйнувала розподіл по праці та сприяла деградації економіки: створенню відсталих, неконкурентноздатних підприємств з пониженою продуктивністю праці.
7. Гальмуванню НТП: немає сенсу виробляти нову техніку, так як при надлишку грошей будуть розкуплені і застарілі верстати і машини.