Аграрний сектор України і необхідність його реформування. Аграрна та земельна реформа в Україні

створена багатоукладність виробництва на селі, функціонують різні рівноправні форми господарювання, побудовані на приватній власності на землю у поєднанні з індивідуальною, сімейною і колективною формами організації праці;

створені нові сільськогосподарські підприємства ринкового спрямування, які в організаційному плані в результаті зростання мотивації праці мають більші можливості й перспективи ефективного господарювання;

особисті селянські господарства значною мірою забезпечили трудову зайнятість селян як буферний фактор при зменшенні потреби сільського господарства в трудових ресурсах і нерозвиненості інфраструктури на селі;

відбулися позитивні соціальні зрушення.

Разом з тим є ряд недоліків і негативних сторін реформування, які призводять до неефективного виробництва. Тому сьогодні необхідно державі в області аграрної політики більше уваги приділяти здійсненню заходів, направлених на піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Висновки

На основі вищевикладеного можна зробити такі висновки:

аграрний сектор – одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, завдяки які населення забезпечується продуктами харчування, а промисловість – сировиною.

аграрна реформа – це процес трансформації економічних відносин в аграрному секторі. Вона включає в себе такі напрямки: земельна реформа, господарська реформа, формування аграрного ринку на місці старої планової розподільчої системи збуту продукції, фінансова стабілізація, соціальний розвиток.

Досить важливу роль в реформуванні відіграє земельна реформа, направлена на перетворення земельної власності. Вона передбачає:

-роздержавлення і приватизацію землі;

-паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність аграрних підприємств;

-реструктуризацію сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури.

З метою прискорення реформування аграрного сектору з 2001 року здійснюється реалізація «Основних напрямів земельної реформи в Україні 2001-2005 років». На першому етапі (2001-2002рр.) здійснювалися організаційні, технологічні та інформаційно-освітні заходи, спрямовані на поглиблення якісних змін у земельних відносинах. На 2-му етапі (нині) – здійснюються заходи щодо оптимізації землекористування та посилення охорони земельних ресурсів.

З метою відродження продуктивності земельних ресурсів необхідно поліпшувати матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва, сприяти активізації інвестиційного процесу, більш ефективно використовувати мінеральні добрива, не допустити руйнування сівозмін.

В ході аграрної реформи в нашій країні впроваджено приватну власність на землю, розпайовано землі колективних сільськогосподарських підприємств, здійснено перерозподіл землі між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами.

Завдяки реформуванню аграрного сектору в останні роки стали досить помітні позитивні зрушення в цій сфері.

Але поки що реформування аграрного сектору не закінчилося, воно триває.