Державне та споживче інвестиційне кредитування

Отримання інвестиційного податкового кредиту здійснюється на підставі кредитного договору між галузевим міністерством (відомством) і підприємством-позичальником. Йому повинна передувати всебічна експертиза ефективності інноваційної програми (бізнес-плану) та наявності умов, які б підтверджували реальні можливості підприємства щодо успішної реалізації цієї програми.

Загальний обсяг ресурсів інвестиційного податкового кредиту на кожен рік визначається Кабінетом Міністрів України в розрахунках до бюджету. Виходячи зі стану економіки, він може сягати 10 % надходжень до бюджету податку на прибуток з наступним розподілом знижки податку по міністерствах (відомствах) відповідно до пріоритетності напрямів їх інноваційної діяльності.

Посилюючи вимоги до ефективності використання інвестиційних ресурсів, інвестиційний податковий кредит може надаватися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до п'яти років. Довший термін не відповідає сучасним вимогам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових виробництв), веде до розпорошення державних ресурсів, знижує ефективність використання інвестицій.

Виходячи з економічної основи інвестиційного податкового кредиту, його загальний обсяг для конкретного підприємства визначається приростом податку на прибуток, який буде отримано після реалізації проекту з розрахунку на п'ять років за формулою :

К= По • 0,3 (Jn -1) • 5,

де К – загальний обсяг кредиту;

По – обсяг отриманого прибутку в базовому році, який передував початку робіт за проектом;

0,3 – норматив сплати податку на прибуток (30 %);

Jn – індекс зростання;

(Jn - 1) – приріст загального обсягу прибутку по підприємству після реалізації проекту порівняно з базовим роком;

5 (коефіцієнт) – розрахунковий термін для визначення загальної суми кредиту, що надається (років).

Враховуючи, що джерелом інвестиційного податкового кредиту є податок, то щорічна сума кредиту не може перевищувати загальної суми податку, який сплачує підприємство з прибутку за підсумками року. Тому щорічний обсяг кредиту може бути визначено двома показниками: в частках податку, що сплачує підприємство за підсумками базового року, за формулою:

Кр = Jn -1,

де Кр – частка податку на прибуток, яка залишається у підприємства у вигляді інвестиційного податкового кредиту (коефіцієнт);

у частках прибутку:

Кр = 0,3 (Jn -1),

де 0,3 – норматив сплати податку на прибуток (30 %).

Таким чином, у разі надання інвестиційного податкового кредиту підприємство зменшує на цю частку норматив сплати податку на прибуток протягом п'яти років. Ця частка може бути тим більшою, чим значніший приріст прибутку після реалізації інноваційного проекту (Jn - 1), тобто чим ефективніший проект. Такий принцип має стимулювати підприємства до відбору найефективніших інноваційних проектів.

Контроль за дотриманням умов надання, використання і компенсації інвестиційного податкового кредиту покладено на галузеві міністерства (відомства) та державні податкові інспекції за місцем знаходження підприємств-позичальників.