Вади ринкового саморегулювання

Для того, щоб спрацьовував принцип «неконкуренції ( незримої руки», повинна існувати конкуренція. Однак в процесі концентрації капіталів утворюються монополії, які згодом з метою усунення конкурен¬тів підривають конкуренцію, створюючи загрозу існування само¬го ринку.

Монополісти вважають можливим і вигідним обмежувати ви¬пуск продукції і встановлювати більш високі ціни проти тих, які б існували в галузі за наявності конкурентних засад.Максимізуючи прибуток, монополіст урівноважує з граничними витратами не ціну, а граничний дохід. Ціна перевищує гра¬ничні витрати, а це свідчить, що ресурси у виробництво монопо¬лізованого продукту недовкладаються. Виняткове становище мо¬нополістів породжує неефективну діяльність. Більше того, моно¬полії здатні породжувати й політичну небезпеку, бо економічна влада й політичний вплив тісно пов'язані між собою. Монополісти спроможні чинити тиск на державні органи та їхніх представників, позначається на законодавстві й політиці, які починають відповідати не суспільним інтересам, а інтересам цих гігантів.

Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними товарами

Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. Такі товари мають дві основні властивості. По-перше, неможливо обмежити використання суспільного товару. По-друге, обмеження доступу спожи¬вачів до таких товарів неможливе або неефективне. Перша власти¬вість називається несуперництвом у споживанні, друга - загально¬доступністю.

Несуперництво в споживанні породжує незвичні для ринкової ' економіки ситуації: якщо є індивід, що бажає скористатися благом, але нездатний за нього платити, оптимальне використання ресур¬сів передбачає надання йому цього блага безкоштовно.

Загальнодоступність означає, що виробник не має реально¬го вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього платить, чи всім бажаючим. Тобто, постачальник суспільного

блага не здатний обмежити свої взаємовідносини з кожним споживачем окремо.

Різним суспільним благам у неоднаковій мірі притаманні вла¬стивості несуперництва в споживанні та загальнодоступності. Ті, які у вищий мірі мають ці властивості, називаються чистими сус¬пільними благами. Ті, що в них хоча б одна з властивостей вира¬жена в помірному ступені, називаються змішаними суспільними

благами. Товари, що не мають цих властивостей, називаються приватними товарами.

Деякі суспільні блага можуть бути доступними представ¬никам окремих суспільних груп населення, наприклад, мешка¬нцям окремих міст, регіонів. Такі суспільні блага називають локальними.

Інколи суспільні товари можуть вироблятися й приватним сектором, але це не завжди ефективно. Неефективність надання суспільних благ приватними виробниками пов'язана з тим, що виробник для відшкодування виробничих витрат і одержання прибутку від продажу суспільних товарів повинен вимагати плату зі споживачів цих товарів. Але цьому заважають дві пе¬решкоди. По-перше, «проблема зайця», тобто проблема, пов'я¬зана з небажанням окремих людей добровільно оплачувати споживання суспільних благ. По-друге, регулювання взаємовід¬носин між виробником і споживачами суспільних благ потребує створення громіздкого адміністративного апарату.

Зовнішні ефекти (екстерналії)

Економіка базується на принципі «за все треба платити». За ефективного функціонування ринку виробник використовує ресурси, відш¬кодовуючи витрати в розмірі їхньої вартості, а споживач повинен повністю оплачувати вартість купленого товару. Такий порядок є необхідною умовою оптимального за Парето розподілу ресурсів.

Однак в економіці трапляються випадки, коли фірма вимагає витрат від іншої фірми, але не компенсує їх, або навпаки, коли

підприємство створює блага для інших, але не одержує еквіва¬лентного прибутку.