Вади ринкового саморегулювання
Вади ринкового саморегулювання
Кожне суспільство має вирішити три фундаментальні пробле¬ми: що виробляти (які товари і послуги та в якій кількості)?; як ви¬робляти (за допомогою яких обмежених ресурсів і технологічних засобів)?; для кого виробляти ці товари (хто їх споживатиме)?
Обмеженість економічно¬го потенціалу країни можна проілюструвати за допомо¬гою графіка межі виробничих можливостей. Якщо результати виробництва (товари чи послуги, які споживаються або використовуються у дальшому виробництві) умо¬вно поділити на дві групи (наприклад, суспільні товари, й приватні товари), то межа
виробничих можливостей відбиватиме максимальні кілько¬сті суспільних і приватних товарів, які можуть одночасно вироблятися за даної кількості ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються (рис. 1.1).
Командна та ринкова форми організації економіки
Країни по-різному вирішують ці три фундаментальні проблеми. Найважливішими формами організації економіки є командна та ринкова.
Сутність командної економіки полягає в тому, що держава здійснює координоване ведення господарства в масштабах краї¬ни. У Радянському Союзі це здійснювалося через народногоспо¬дарські плани економічного й соціального розвитку, які за своєю суттю були зведенням переважно обов'язкових (директивних) завдань для всіх ланок організаційної структури економіки. У планах указувалося кому, яку продукцію і в яких обсягах вироб¬ляти, кому і за якою ціною поставляти. Такому порядку відпові¬дала адекватна система постачання ресурсів, що ґрунтувалася на централізованому розподілі виробничих фондів.
Елементи командної економіки тією чи іншою мірою застосо¬вувалися урядами економічно розвинутих країн під час світових війн, тривалих економічних криз та інших подій з метою мобілі¬зації економічних ресурсів для вирішення певних завдань. Вод¬ночас практика господарювання за директивними планами про¬тягом десятиліть довела свою неспроможність забезпечити ефек¬тивний, збалансований розвиток економіки. Економічне зростан¬ня ціною обмеження особистого споживання стало основним кри¬терієм суспільного розвитку.
Командна форма організації економіки, заснована на монопо¬лії державної власності, призвела до переважно екстенсивного типу розвитку, нечутливості економіки до досягнень науково-технічного прогресу; сприяла закріпленню існуючої структури виробництва (розвитку диспропорцій); зумовлювала зрівняльний розподіл благ у поєднанні з привілеями для окремих груп насе¬лення; руйнувала трудову мотивацію працівників, їхню ініціати¬ву; породжувала незадоволений попит в усіх сферах.
Для ринкової форми розподілу обмежених ресурсів характе¬рний механізм ринкового саморегулювання. Він функціонує на засаді взаємодії ринкової ціни, співвідношення попиту та про¬позиції, а також конкуренції. За висловом А. Сміта, «незрима рука» ринку об'єднує виробників і споживачів у єдину еконо¬мічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потре¬бам у формі платоспроможного попиту. Економіка при цьому прямує до ліпшого результату, тобто ринок спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємства застосовувати найефективніші комбі¬нації використання обмежених ресурсів, сприяє розробці та впровадженню нових технологій.
Однак механізм ринкового саморегулювання забезпечує ефек¬тивний розподіл ресурсів тільки за певних ідеальних умов. Роз¬поділ ресурсів, за якого жоден із суб'єктів ринку не може поліп¬шити свого стану без того, щоб не погіршити стану інших суб'єктів ринку, називається ефективним (оптимальним) за Парето .
Проте в економіці виникають ситуації, коли ринковий ме¬ханізм не забезпечує оптимального за Парето використання ре¬сурсів. Такі умови і створюють вади (провали, неспроможності) ринку.
Вади ринку виникають унаслідок неспроможності конкурен¬ції; неспроможності ринку забезпечувати людей суспільними то¬варами; зовнішніх ефектів; неповноти ринків; недосконалості ін¬формації; економічної нестабільності.
Неспроможність конкуренції