Загальна характеристика ЗЕД в Україні

б) уведення квот на імпорт, які обмежують його понад визначену кількість;

в) нетарифні бар'єри, до яких належить система ліцензування (вимоги від імпортера отримання ліцензій), заборона імпорту певних товарів. Наприклад, Великобританія заборонила ім¬порт вугілля, Норвегія до 1984 р. забороняла імпорт продо¬вольства з метою збереження національної галузі.Чим зазвичай викликано обмеження імпорту, які аргументи вису¬ваються на підтримку використання обмежень зовнішньої торгівлі? По-перше, це захист галузей, пов'язаних з національною обороною; по-друге, захист сільського господарства; по-третє - захист більш багатих країн від напливу дешевої робочої сили й вироблених нею товарів. У той же час застосування тарифів, квот та інших бар'єрів робить імпортні товари й послуги дорожчими, що відбивається на рівні життя населення.

До важливих важелів державного регулювання зовнішньоеконо¬мічної діяльності належить і регулювання міжнародної міграції ро¬бочої сили, тобто переміщення працездатного населення, зумовле¬ного економічними причинами. Обсяг міграційних потоків регулю¬ється з урахуванням професійного, вікового та соціального складу іноземної робочої сили. Міграційні потоки поділяються на малокваліфікованих та кваліфікованих спеціалістів.

Статус іноземних працівників установлюється державою. Він, як правило, узгоджується з нормативними актами Міжнародної органі¬зації праці та закріплюється регіональними чи двосторонніми уго¬дами (у 1994 р. така двостороння угода укладена між Україною й Польщею). У країнах Європейського союзу відбувається вільний рух робочої сили в його межах.

В умовах переходу економіки до ринкових відносин на зовніш¬ньоекономічну діяльність покладаються особливі завдання. Для Ук¬раїни першочерговим завданням у галузі зовнішньоекономічних зв'язків стає інтеграція у світову економіку.

2. СПЕЦИФІКА ПЛАНУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою зов¬нішньоекономічну діяльність. План зовнішньоекономічної діяльнос¬ті включає в себе: міжнародну торгівлю товарами й послугами;

міжнародний рух капіталу й зарубіжних інвестицій; міжнародні ва¬лютно-фінансові й кредитні відносини; міжнародний поділ праці; міжнародну міграцію робочої сили; міжнародну економічну інтегра¬цію.

Зовнішньоекономічна діяльність ґрунтується на економіці окре¬мих держав або світовій економіці й значною мірою залежить від них.

Основними завданнями плану є: а) поглиблення ступеня міжна¬родного розподілу праці у світовому господарстві; б) зростання масштабів і якісних змін характеру традиційної міжнародної торгів¬лі готовою продукцією - з чисто комерційної вона перетворилася багато в чому на засіб безпосереднього обслуговування національ¬них виробничих процесів; в) інтенсифікація міграції капіталів; г) швидкий обмін науково-технічними знаннями й розвиток сфери послуг; д) збільшення масштабів міграції робочої сили; е) приско¬рення й розширення процесів інтеграції економік країн і регіонів.

Ця діяльність знаходить своє відображення, у першу чергу, в ос¬новних планових балансах. У матеріальних балансах імпорт і екс¬порт є частиною ресурсів або споживання того чи іншого товару. У фінансових балансах передбачено надходження від експортних та інших операцій, а також платежі за імпортні товари та послуги іноземних контрагентів. У балансі робочої сили передбачається ви¬ділення спеціалістів для роботи в системі зовнішньої торгівлі. Пла¬нування зовнішньоекономічних зв'язків ґрунтується на розробці плану експорту й імпорту товарів і валютного плану (платіжного ба¬лансу).

Експортно-імпортний план складається з трьох розділів. Пер¬ший розділ - план експорту та імпорту в розрізі країн і товарів. Номенклатура експортних та імпортних товарів визначається насам¬перед торговими угодами з тією чи іншою країною. У розрахунках плану зовнішньої торгівлі велике значення має облік категорій і форм розрахунків. У плані виділяються такі види розрахунків:

по клірингу (розрахунок шляхом заліку взаємних вимог і зо¬бов'язань без оплати готівкою);

за вільно конвертовану валюту (тобто валюту, яка визнається світовою та яку, в принципі, можна обміняти на золото);