Місцеві органи самоврядування

Основними принципами місцевого та регіонального са¬моврядування є самостійність і незалежність Рад народних депутатів у межах своїх повноважень, самофінансування і самозабезпечення, оптимальна децентралізація.Правовий механізм взаємовідносин Рад народних депу¬татів різних рівнів спрямований на досягнення самостій¬ності та оптимальної економічної доцільності їх функціо¬нування. Характеризуючи функції Рад народних депутатів, передусім зазначимо, що вони у межах своєї компетенції вирішують питання місцевого значення, виходячи з інтере¬сів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів. Власне в цій функції насамперед реалізуються такі принципи місцевого та регіонального самоврядування, як захист прав, свобод і законних інтересів громадян, со¬ціальної справедливості, поєднання місцевих і державних інтересів інтересів особи і всього населення відповідної території. У і-воїи діяльності самоврядні органи не можуть не взаємодія ги з трудовими колективами, громадськими ор¬ганізаціями і рухами - це також один із основних прин¬ципів самоврядування. Зазначені принципи визначають зміст і наступних функцій органів самоврядування - забезпечен¬ня комплексного соціально-економічного розвитку підві¬домчої території; здійснення керівництва підприємствами(об'єднаннями), організаціями та установами, які є їх кому¬нальною власністю. Базуючись на принципі законності, Ра¬ди народних депутатів забезпечують виконання Консти¬туції та законів України. Органи місцевого та регіональ¬ного самоврядування є правочинними розглядати питан¬ня, віднесені законодавством України до їх відання. При цьому реалізують вони надану їм компетенцію самостійно. А керувати місцевими Радами може лише закон.

Ідея самостійності окремих рівнів органів самовряду¬вання проявляється і в субординації правових актів, які вони приймають. Рішення Рад, їх виконавчо-розпорядчих органів, прийнятих в межах своєї компетенції, якщо вони не суперечать Конституції України і чинному законодавству, є обов'язковими для виконання. Законом України про міс¬цеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне само¬врядування передбачається відповідальність у разі невико¬нання рішень органів самоврядування (ст. 57); рівно ж як і органи самоврядування несуть відповідальність за закон¬ність та наслідки прийнятих ними рішень (ст. 58). Спори про відповідальність вирішуються в суді або арбітражному суді. А якщо органи місцевого та регіонального самовряду¬вання своїми діями порушують Конституцію України і чин¬ні закони, конституційні права і свободи громадян, ігно¬руючи при цьому вимогу компетентних органів про при¬пинення незаконних дій, їх повноваження за рішенням Верховної Ради України можуть бути достроково припи¬нені. Закон передбачає (ст. 59) й інші випадки можливого дострокового розпуску органів самоврядування. Так прояв¬ляється принцип законності в діяльності самоврядних орга¬нів та обов'язковості їх рішень, прийнятих у межах закону.

Принцип самостійності і незалежності Рад народних депутатів не означає відсутності їх взаємодії. Закон (ст. 4) дозволяє місцевим Радам різних рівнів перерозподіляти між собою окремі повноваження в галузі господарського і со¬ціально-культурного будівництва з урахуванням місцевих демографічних, територіальних, економічних умов і націо¬нальних особливостей.

Місцеві самоврядувальні органи проводять свою ро¬боту сесійно. Сесія Ради складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій Ради. Сесії скликаються головою Ради в міру необхідності, але не менш як два рази на рік, а позачергові сесії можуть скликатися за про¬позицією не менш як третини від загальної кількості обра¬них депутатів Ради, а також за пропозицією постійної комісії, виконавчого комітету Ради, голови місцевої дер¬жавної адміністрації. Перша сесія новообраної Ради скли- кається відповідною територіальною виоорчою комісією не пізніше як через місяць після виборів.

Органи самоврядування є правочинними розглядати пи¬тання, віднесені законодавством України до їх відання. Є, однак, перелік питань, які можуть вирішуватися ви¬ключно на пленарних засіданнях Ради. Їх ще називають виключною компетенцією представницьких органів само¬врядування. Так, виключно на пленарних засіданнях Ради вирішують питання про визнання повноважень депутатів;

обрання голови, заступника голови Ради і звільнення з по¬сади або прийняття їх відставки; утворення і обрання постій¬них та інших комісій Ради, зміну їх складу, обрання голів комі¬сій; утворення виконавчого комітету Ради; заслуховування звітів утворюваних Радою органів та оцінка їх діяльності. На пленарних засіданнях затверджуються плани і програми еко¬номічного та соціального розвитку території Ради, місцеві еко¬номічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності, місцеві бюджети та зміни, що до них вносяться, звіти про виконання бюджету, приймаються рішення про про¬ведення місцевого референдуму та деякі інші питання.Важливу роль у роботі самоврядних органів відіграють постійні комісії Рад, які є відповідальними перед Радою і їй підзвітні.' Постійні комісії обираються Радою з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень Ради. Рада утворює комісії: мандатну, з питань депутатської діяльності та етики; з питань пла¬нування, бюджету і фінансів, а також при необхідності постійні комісії з інших питань господарського і соціально-культурного будівництва, визначає їх кількісний склад. Строк повноважень постійних комісій такий, як і Ради, котра їх утворює. Обираються комісії у складі голови і членів комі¬сії, причому кандидатуру голови комісії пропонує голова Ради. Заступник голови і секретар комісії обираються на засіданні постійної комісії. До складу постійних комісій не можуть обиратися голова, заступник голови Ради. Протя¬гом строку своїх повноважень Ради мають право реоргані¬зувати систему своїх комісій, вносити зміни до їх складу.