Походження та сутність держави

Державна влада - здатність системи державних органів підкоряти собі, розпоряджатись і управляти всіма підлегли¬ми її юрисдикції громадянами, організаціями та установа¬ми, здатність видавати обов'язкові для всіх закони та інші нормативні акти й забезпечувати їх виконання.

Завдання кожної держави - створити таку систему публічноі влади, яка здатна забезпечити: одержання, аналіз і сис¬тематизацію необхідної інформації; узгодження інтересів різних груп у межах суспільного устрою; оптимальну систему підтримання громадського порядку. У структурі державної влади вирішальним є питання про організацію влади, а саме: про суб'єктів влади та їх концентрацію в одній особі (монарх, диктатор) або ж в одній інстанції влади; про поділ влади та її розмежування. У розвинених країнах сучасного світу міцно утвердився демократичний принцип влади, який передбачає систему функціонування незалежних відповідних органів, що обмежують і врівноважують один одного.

У складній системі інститутів державної влади суверенітет народу за демократичних режимів становлять органи законодавчої влади - обрані народом парламенти, національні збори, установчі збори, конгреси, верховні ради тощо. Глава держави та уряду в межах конституційних норм також може володіти певними законодавчими правами. За диктаторських, тоталітарних режимів і військової диктатури законодавчі органи або зберігають свої формальні права, або ж вони взагалі ліквідуються, і тоді законодавство, як і в абсолютній монархії, узурпує глава держави або уряду.

Головні стадії процесу законодавства:

законодавча ініціатива, суб'єктами якої можуть бути різні організації громадянського суспільства, депутати, голова уряду, уряд і судові інстанції;підготовка законопроекту в різних законодавчих орга¬нах, урядових і судових інститутах;

обговорення законопроекту в органах законодавця та його підрозділах, а також загальнонародне обговорення;

схвалення законодавчого акта та його публікація.

Після прийняття закону в парламенті його найчастіше сан¬кціонує глава держави, який може мати право відкладного чи абсолютного вето. Особливо це характерно для президентсь¬ких республік. У парламентських державах парламент як вища влада здійснює контроль над урядом, що затверджується пар¬ламентом і відповідальний перед ним. У президентських рес¬публіках, поряд із парламентом, ці та подібні функції здійс¬нює і президент. Для обраних громадянами законодавчих ор¬ганів характерна наявність організаційної структури у формі палат, комісій, комітетів та інших органів управління. Головне завдання законодавців - досягнення компромісу інтересів класів і соціальних груп, забезпечення правових основ збере¬ження й розвитку особистості та громадянського суспільства, гарантій їхньої життєдіяльності в усіх сферах.

Виконавча влада - це система органів управління держа¬вою.

Термін запропонував англійський філософ Дж. Локк, а політичну концепцію розробив Монтеск'є. З початком виокремлення виконавчої влади її суб'єктом був монарх і підлеглий йому апарат чиновників. У сучасних парламентських державах виконавча влада належить голові уряду (президентові, канцлеру, тощо) та урядові на чолі з прем'єр-міністром.

Судова влада - система органів суду й конституційного нагляду.

До судової системи належать місцеві й вищі органи судо¬вої влади, які діють від імені держави, захищаючи інтереси громадян і суспільства, передбачені Конституцією права і сво¬боди, недоторканність особистості та її власності. Конститу¬ційний контроль здійснюють, приміром, суди всіх інстанцій (США, Мексика, Японія); Верховний суд (Індія, Колумбія); спеціальні конституційні суди (Австрія, Італія, ФРН, Росія, Україна); Конституційна рада (Франція).

Особливу систему в функціонуванні держави утворює міс¬цеве самоврядування, яке є дуже різним у різних державах, але має однакове завдання: реалізувати співробітництво інди¬віда, громадянського суспільства й держави. Сукупний світо¬вий досвід демократичного розуміння місцевого самоврядування було втілено в середині 80-х рр. XX ст. у двох міжнародно-правових актах - «Європейській хартії про місцеве самовря¬дування» і «Всесвітній декларації місцевого самоврядування».