Передумови та проблеми формування місцевих бюджетів

Застосу¬вання муніципальних позик дозволяє вирішити низку проблем соціального характеру, абсолютно не суперечить засадам промислової пол-ітики та її інвестиційного забезпечення. Однак на сьогодні в Україні цей інстру¬мент застосовувався епізодично. Така ситуація логічно пояснюється рядом об'єктив¬них і суб'єктивних факторів. Так, об'єктивні обмеження обумовлює сам пе¬рехідний характер економіки: не варто очікувати широкого розповсюдження такого інструменту, як місцеві позики, коли фондовий ринок перебуває у стадії становлення. Крім того, недосконалість нор¬мативно-правової бази, відсутність відповідної інфраструктури ринку цінних паперів, у тому числі і механізмів реєстрації, дефіцитний характер бюд¬жетів усіх рівней, вкрай обмежені фінансові мож¬ливості потенційних інвесторів, відсутність досві¬ду та практики подібної діяльності аж ніяк не сприяють поширенню місцевих позик. Серед суб'єктивних факторів спостерігається в цілому негативне ставлення потенційних інвесторів до будь-яких позик, цінних паперів, облігацій тощо, недовіра до органів влади різного рівня, слабка інформованість та еко¬номічна пропаганда.

Таким чином, розвиток ринку муніципаль¬них цінних паперів потребує прискорення, оскільки кошти, зібрані під відпові¬дальність місцевої влади, можуть бути спрямовані на збереження і розвиток ви¬робничого потенціалу регіону, що відповідає інте¬ресам не тільки влади, а і населення певної те¬риторії.Не секрет, що саме територіальні громади в розвинутих країнах, спираючись на власні фінанси, відіграють важливу роль у фінансово-економічноій ситуації держави. Проблема фінансового забезпечення розвитку територій властива фактично всім країнам. Її суть у тому, що адміністративно-територіальні утворен¬ня, на які поділена кожна держава, мають різну податкову базу та фінансовий потенціал, що є наслідком нерівномірності територіального розмі¬щення природно-ресурсного потенціалу та про¬дуктивних сил. В економічно розвинених країнах фінансові про¬блеми регіонів розв'язуються через надання місце¬вим органам влади стабільно закріплених доходних джерел, розширення сфери місцевого оподатку¬вання та реформування всієї системи міжбюджетних взаємовідносин.

На жаль, прак¬тика України вже виявила численні конфлікти між дер¬жавою і керівниками органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері. Це є наслідком того, що більшість про¬блем місцевих фінансів, як і місцевого самоврядування загалом, залишаються неврегульованими в праві.

Одним із важливих питань податкового ре¬формування є подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіо¬нальної податкової політики, яка повинна грун¬туватись на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово-еко¬номічної бази між державними, територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалення податкової системи на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватись шляхом встанов¬лення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо форму¬вання і використання місцевих податків та зборів. У більшості розвинених країн місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надход-жень до державних бюджетів і досить значну част¬ку надходжень — до місцевих бюджетів. Зокрема, в Японії — 35%, Великобританії — 37%, Німеч-чині — 46%, Франції — 67%, у США — це 66% доходів органів місцевого самоврядування.

Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що незначну їх роль у фор¬муванні фінансів органів місцевого самоврядуван¬ня. Порівняно з практикою західних країн інсти¬тут місцевих податків і зборів в Україні фактично залишається недієздатним.

Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відо¬мими ученими, які займаються даною проблемою, свідчить, що подат¬кові доходи на території України формуються до¬сить нерівномірно. Лідером у податкових доходах на душу населення є Київ. Друге та третє місця займають відповідно Донецька та Дніпро¬петровська області. До категорії «багатих» територій також належать Полтавська, Запорізька, Львівська, Сумська та Харківська об¬ласті. В той же час дуже низькі середні податкові доходи на душу населення в Тернопільській та в Івано-Франків¬ській області. У таких умовах проблеми бюджетного вирівню¬вання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорцій у територіальному розміщенні по¬даткової бази центральній владі дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпе¬чення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави.

За цих обставин зростають обсяги перерозпо¬ділу фінансових ресурсів безпосередньо через Дер¬жавний бюджет України, що гостро критикується як представниками влади «багатих» територій, так і окремими політичними силами.

Зрозуміло, що доходна частина бюджету буде реальною лише тоді, коли визнача¬тиметься на основі реального ста¬ну економіки в кожному районі, місті, області. Щоб доходна частина бюджету була реальною, треба розпочинати з те¬риторій і, в першу чергу, з бюджету районів, де повинні формуватись проекти доходів району і решту надход¬жень до обласних і державного бюджету. Опрацьо¬вуючи доходи бюджету по районах і в цілому по області, можна більш об'єктивно визначити мож¬ливі надходження до державного бюджету згідно із встановленими нормами та нормативами.