Система і правове становище державних органів, які здійснюють фінансову діяльність

залежність обсягу податкових зобов'язань від розміру доходів згід¬но з визначеною шкалою.

У податковій системі потрібно також враховувати принципи ста-більності, рівномірності сплати, інфляційної нейтральності, економіч¬ної ефективності, соціальної справедливості тощо.

Податки та збори, передбачені цим законом, розподіляють на дві групи: загальнодержавні і місцеві. Групу загальнодержавних податків і зборів визначає Верховна Рада України, а місцевих - сільські, селищ¬ні, міські Ради відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, передбачених законом.

Податкова система, яка діє сьогодні в Україні, не стимулює роз¬виток бізнесу, зокрема малого. Для малих підприємницьких структур не передбачене ні спрощення системи оподаткування, ні введення податкових пільг.

Успіх реформування економіки визначає ефективна робота фінан¬сово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є банківська система.Становлення незалежної банківської системи в Україні розпоча¬лося з прийняття Верховною Радою України Закону «Про банки і бан¬ківську діяльність» (20 березня 1991 p.). Закон започаткував створен¬ня Національного банку України на базі українського республікансь¬кого відділення Держбанку СРСР. Національний банк юридичне став центральним банком нашої держави.

Національний банк представляє інтереси України в центральних банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансово-кре¬дитних організаціях, з якими міждержавна інвестиційна співпраця відбувається на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на від¬криття представництв іноземних банків та інших фінансово-кредит¬них організацій на території України в порядку, передбаченому зако¬нодавством України, ліцензії на ведення банками операцій в інозем¬ній валюті в Україні та за кордоном. Йому надано право вводити об-меження для комерційних банків на обсяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ставок за ними у межах єдиної гро¬шово-кредитної політики.

Головне завдання Національного банку України - створення умов неінфляційного розвитку економіки держави. Виникнення цього завдання зумовлене відокремленням торгівлі грошима від торгівлі товарами і відносною самостійністю кожної з них. Національний банк впливає на процеси формування попиту і пропозиції позичково¬го капіталу, проводить емісію, грошово-кредитну політику, забезпе¬чує концентрацію тимчасово вільних чи обов'язкових резервів інших банків.

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюєть¬ся такими причинами:

а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних папе¬рів і як наслідок - Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних під-приємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інве¬стиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розмі¬щення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду дер¬жавного майна України.

На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондово¬го ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різ¬ними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функ¬ції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяль¬ності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комер¬ційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами.

Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України.

Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недо¬пущення недобросовісної конкуренції» та ряду нормативних актів здійснює контроль за придбанням крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією). Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими учасниками ринку.