Державне регулювання ЗЕД

Уже сьогодні Україна спроможна будувати свої зовнішньоеко¬номічні відносини на взаємовигідних умовах, Актуальним є здій¬снення переговорів з метою визначення статусу України як краї¬ни, що розвивається, та вироблення її власної чіткої позиції у Між¬народному валютному фонді, Світовому банку реконструкції та роз¬витку, Генеральній угоді по торгівлі й тарифах та Міжнародній організації праці, адже ці чотири організації є ключовими в міжна¬родному фінансовому, торговельному і соціальному регулюванні. Ефективна участь в них збільшить можливості України щодо залу¬чення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання пев¬них торговельних пільг, збереження тарифних засобів захисту на¬ціональної індустрії та сільського господарства тощо,

Високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стра¬тегії й тактики товаровиробників потребують створення в Україні структурі які б забезпечували і координували функціонування зов¬нішньоекономічного комплексу, а також, усієї інфраструктури зов¬нішніх економічних зв'язків (страхового та інформаційного обслу¬говування, судових і арбітражних органів тощо).

Отже, реформа зовнішньоекономічного комплексу не може здій-снюватись у відриві від реформування самої економічної системи в Україні. Це має для нашої країни принципове значення,Щодо пріоритетності у партнерах світогосподарських зв'язків і поділу праці для України не існує якоїсь постійної домінанти, і вона має співробітничати з якнайбільшою кількістю країн та міжнарод¬них організацій. Стратегія інтеграції України у світове господарст¬во має два взаємопов'язані аспекти: по-перше, входження у загаль¬носвітовий економічний простір з урахуванням його регіональних напрямів, насамперед європейського, по-друге, участь у поділі праці на новій, економічній основі з колишніми республіками Союзу, особливо з Росією.

Щодо розвитку торгівлі та інших форм зовнішньоекономічних зв'язків України з державами розвинутої ринкової економіки та країнами, що розвиваються, доцільно було б спрогнозувати пла¬тіжний баланс нашої країни, беручи до уваги залежність від імпор¬ту з третіх держав, що входили до складу колишнього СРСР, сальдо в міждержавному обміні з ними та експортний потенціал. При цьому динаміка платіжного балансу України залежатиме, по-перше, від створення умов для поступового, без різких соціальних потрясінь, розв'язання проблем виробництв, що працюють на привізній си¬ровині, і від спроможності самих товаровиробників перепрофільовувати виробництво, наприклад диверсифікацією, щоб позбу¬тися вузької галузевої спеціалізації; по-друге, від власних мате¬ріальних і золотого запасів та резервів ВКВ; по-третє, від співвідно¬шення курсів національних валют, що залежатиме, в свою чергу, не тільки від емісійної політики Національного банку та товарного наповнення споживчого ринку, а й від глибини економічної ре¬форми в Україні.

Розробка програм стабілізації й розвитку зовнішньоекономічних зв'язків повинна включати оцінку можливостей сучасного експорт¬ного потенціалу України і першочергових, так званих критичних імпортних потреб. У цьому контексті заснування й функціонуван¬ня спільних підприємств вбачаються більш надійною формою, ніж створення спільних економічних зон.

З урахуванням потреб наших партнерів за кордоном та можли¬востей диференційованого стимулювання тих виробництв, що ста¬новитимуть основу експортного сектора економіки України, доціль¬но було б ширше заохочувати вкладення іноземного капіталу у вже існуючі господарські об'єкти та створення іноземними інвес¬торами фірм на території нашої держави. При цьому слід брати до уваги, що іноземний капітал віддає перевагу організаційно-еконо¬мічним відносинам високого рівня, а не лібералізації умов для за¬лучення іноземних інвестицій.

Подібні форми економічних відносин сприяли б запровадженню у виробництво сучасних технологій, надали б імпульс прогресивним зрушенням у господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією. Що стосу¬ється контролю іноземних інвесторів, то диференційований підхід до оподаткування і видавання ліцензій, контроль за додержанням сані¬тарних та інших умов, створення національного агентства сприяння залученню іноземних інвестицій та інші заходи, успішно застосову¬вані в цивілізованих країнах світу, прийнятні і для України.

Сприятливе географічне розташування, значний потенціал об¬робної промисловості й перспективний експорт сільськогосподар¬ської продукції слід враховувати під час розробки програми стабі¬лізації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України. Треба також пам'ятати, що: 1) торгівлю готовою продукцією на світовому ринку витісняє обмін науково-технічними досягненнями; 2) частка взаємного обміну деталями, компонентами, вузлами у міжнародній торгівлі зростає; 3) матеріально-технічне забезпечення виробництва фірми не обмежується національним ринком, Отже, одним із стра¬тегічних напрямів доцільно передбачити пріоритетне залучення іноземного капіталу до науково-технічної та виробничої коопера¬ції, взаємовигідного обміну на ліцензійній основі винаходами, розробками, ноу-хау, промисловими зразками тощо.