Державне регулювання ЗЕД

2. Характерні риси і труднощі переходу України до ринкової економіки та включення її в інтеграційний процес

Міжнародний досвід переходу економіки в нову якість показує, що практично завжди у випереджальному режимі запроваджують¬ся економічні реформи, а потім відбуваються зміни в політичній надбудові. В Україні, як, до речі, і в інших державах, що утворили¬ся після розпаду СРСР, така логіка реформування порушена, ос¬кільки тут свого часу економічні перетворення не просто недооці¬нювались, а й запізнились і відірвалися від політичної сфери.

Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків має грунту¬ватися передусім на кардинальних змінах у структурі національної економіки України. Однак зовнішньоекономічні зв'язки — не па¬сивний елемент в еволюції національної економіки, вони можуть активно впливати на її розвиток. Для цього необхідно сконструю¬вати гнучкий і динамічний механізм, який регулював би інтегра¬цію економіки України у світовий ринок, зробив би її відкритою для зовнішнього світу.Зрештою, без інтеграції економіки України у світову економіч¬ну систему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. Питання полягає в тому, яким шляхом здійснювати інтеграцію. Залишатися підсистемою мілітаризованої економіки колишнього СРСР, очікуючи тривалої та болісної інтеграції в світову економіку через вкрай повільну ліквідацію бар'єрів і заборон на зовнішньо¬економічну діяльність, — безперспективний шлях для України. Ор¬ганізоване входження колишніх республік у світове співтоварист¬во із суто політичних міркувань є досить проблематичним, оскіль¬ки роль вертикальної ієрархії управління у світі невпинно зменшу¬ється і зростає значення горизонтальних зв'язків у процесі ство¬рення нової системи виробництва благ,

Основними характеристиками нової системи виробництва благ є: зменшення чисельності зайнятих у промисловому виробництві найрозвинутіших країн; широке використання фірмами і корпора¬ціями нових форм фінансової діяльності як ефективних інструмен¬тів досягнення необхідного балансу між інвестиціями і заощаджен¬нями; інформаційна революція, яка все більше поширюється і змо¬же змінити у виробництві ресурси.

Дослідники функціонування "швидких" економік високорозви-нутих країн помітили, по-перше, зменшення потреби в багатьох традиційних видах масової сировини; по-друге, збільшення кіль¬кості підприємств, які працюють за "швидким циклом", коли про¬цеси проектування і випуску продукції поєднуються, а можливості скорочення запасів сировини і устаткування різко зростають; по-третє, інвестування значних коштів в електронну інфраструктуру.

"Швидкі" економіки мають змогу збільшувати темпи свого роз¬витку не стільки за допомогою нових виробничих технологій, скіль¬ки завдяки оперативнішому здійсненню всіх управлінських опера¬цій і скороченню часу для прийняття рішень, обробки інформації та всього обсягу знань і проходження їх через економічний механізм.

Отже, для України, як і для інших колишніх республік СРСР, перспективнішим є вихід у своїй державно-економічній цілісності на світовий ринок з наступною інтеграцією в світову економіку, Звичайно, що при цьому ніяких гарантій наздогнати "швидкі" економіки ніхто дати не може, проте "підтягнутися" до них можли¬вість є.

Назвемо принаймні три можливих напрями ефективної адап¬тації України до міжнародного поділу праці:

1) участь у загальноєвропейському економічному просторі, який починає формуватись. Перехід до ринкової економіки зумовить приєднання країн європейської частини колишнього СРСР до євро¬пейського економічного простору. Отже, доцільно визначитися, які галузі й виробництва становитимуть профіль міжнародної спеціа¬лізації України,'Стимулювання цих галузей і виробництв методами ринкової економіки одночасно окреслить пріоритетні зміни в на¬родному господарстві України;

2) визначення специфічних сфер співробітництва з країнами інших континентів, які становитимуть взаємний інтерес;

3) підключення до загальносвітового співробітництва на галузевій основі, особливо у науково-технічній, енергетичній, продовольчій, екологічній сферах. Опрацювання перспективної програми вибірко¬вої спеціалізації українського експорту на нових конкурентоспро¬можних на світовому ринку виробах можна пов'язати з конверсією ВПК (з урахуванням принципу розумної достатності), що стане під¬ґрунтям для розвитку експортної спеціалізації наукоємних галузей.