Державні органи економічного регулювання: цілі, функції, структура

У сфері управління економікою Кабінет Міністрів України вико¬нує таке: забезпечує ведення фінансової, цінової, інвестиційної, по¬даткової політики, політики в сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи і природокористування; розробляє і запроваджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культур¬ного розвитку України; забезпечує однакові умови розвитку всіх форм власності; керує об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді звіт про його виконання; організовує і забезпечує ведення зовнішньоекономічної діяльності; спрямовує і координує роботу міністерств, інших орга¬нів виконавчої влади.

Кабінету Міністрів підпорядковані міністерства і відомства, які є центральними органами виконавчої влади. Сформована в Україні си¬стема міністерств відображає домінування упродовж багатьох років центрально-дивізіональної (галузевої) системи управління. Водночас триває трансформація цієї системи в систему центрально-функціо¬нальну. Формування функціонального типу системи державного уп¬равління є одним із найважливіших напрямів адміністративної рефо¬рми в Україні.

Міністерства в Україні є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. За хара¬ктером діяльності вони поділяються на галузеві, тобто ті, які керують певною галуззю (наприклад. Міністерство оборони. Міністерство внутрішніх справ. Міністерство охорони здоров'я та ін.) та функціо¬нальні - ті, на які покладено виконання певної і в той же час основ¬ної функції (наприклад, у сфері праці і соціальної політики - мініс-терство праці і соціальної політики, у сфері фінансів - міністерство фінансів). У відповідності з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 затверджено такий склад міністерств: аграрної по¬літики, внутрішніх справ, екології та природних ресурсів, палива і енергетики, закордонних справ, культури і мистецтва з питань над¬звичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор¬нобильської катастрофи, оборони, освіти і науки, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, транспорту, фінансів, юстиції.Міністерства є єдиноначальними органами влади. Вони очолю¬ються міністрами, які за посадою є членами Кабінету Міністрів України. Міністерства беруть участь у реалізації економічної і соціа¬льної політики держави, в межах дорученої сфери: прогнозують перелективні напрямки і реалізують стратегічні цілі та завдання розвит¬ку; беруть участь у розробці проектів та у виконанні загальнодержав¬них програм економічного, науково-технічного, соціального, націо¬нально-культурного розвитку України, охорони навколишнього сере-довища, Державного бюджету України: беруть участь у підготовці міжнародних договорів України, укладають міжнародні угоди міжві¬домчого характеру; проводять політику у сфері виконання робіт (по¬слуг) і поставок продукції для державних потреб та утворення держа¬вних резервних фондів матеріальних та фінансових ресурсів і здійс¬нюють у межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління об'єктами державної власності, що належать до їх відан¬ня; беруть участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної політики; сприяють розвитку підприємництва, ринкової інфраструк¬тури; здійснюють іншу діяльність щодо забезпечення державних ін¬тересів в умовах формування ринкової економіки. В цілому діяль-ність міністерств об'єднує два типи функцій: функції по забезпечен¬ню аналітико-консультативної допомоги у виробленні та здійсненні політики міністрів у відповідних секторах державного управління;

функції по забезпеченню задоволення потреб суспільства і держави. Ці функції пов'язані з наданням управлінських послуг населенню і в ході адміністративної реформи підлягають широкій децентралізації, в тому числі шляхом їх делегування окремим госпрозрахунковим під¬розділам, підпорядкованим відповідному міністерству.

Державні комітети (державні служби) - це центральні органи ви¬конавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем'єр-міністр України, або один із віце-прем'єр-міністрів. Не формуючи безпосередньо урядову політику, державні комітети покликані сприя¬ти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило міжгалузевого чи міжсекторного характеру. Вони вносять пропозиції щодо форму-вання державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України, реалізуючи цю політику у визначеній сфері діяльності, здійс-нюють управління в ній, міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до їх відання. Державні комітети (державні служби) очолюють їх голови. Відповідно до ст. 114 Консти¬туції України голови Державних комітетів не входять до складу Кабі¬нету Міністрів і мають статус державних службовців. Державні комі¬тети діють на підставі положень, які затверджує Президент України.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 за¬тверджено такі Державні комітети та інші органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України: 1) дер¬жавні комітети - архівів; будівництва, архітектури та житлової політики; по водному господарству; по земельних ресурсах; зв'язку та інформатизації; енергозбереження; у справах релігій; інформаційної політики, телебачення і радіомовлення; лісового господарства; моло¬діжної політики, спорту і туризму; промислової політики; у справах ветеранів; у справах охорони державного кордону; стандартизації, метрології та сертифікації; статистики; 2) прирівняні до статусу комі¬тету - Вища атестаційна комісія, Національне космічне агентство;