Соціальний характер державної служби. Законодавче регулювання державної служби.

Спираючись на все краще, передове, державна служба має стати взірцем організації. А вона, організація, як відомо, помножує сили, дозволяє максимально ефективно втілювати в життя політику держави.Функція соціальної комунікації. Це важлива функція, яку виконують установи державної служби. Іншими словами, це те місце, де відбувається безпосереднє зіткнення держави і громадянина, налагоджується їх взаємодія і спілкування через канали державної служби, вивчається громадська думка, ставлення громадян до різних державних актів. Через ці канали реалізується політика держави, враховуються місцеві, регіональні особливості при її проведенні.

Функція соціальної інформації. Надзвичайно відповідальною є інформаційна функція, яку здійснює державна служба. Кажуть, що хто володіє інформацією, той володіє реальною владою. Як відомо, саме державний апарат є носієм інформації. Внаслідок цього в системі державної служби виникають зв'язки й відносини з приводу володіння інформацією та її використання.

Неправильне ставлення до інформації, наприклад, її обмеження, може бути свідомо використано державними службовцями з неблаговидною метою, для омани народу щодо подій і явищ, які відбуваються в суспільстві. Тому дуже важливо службову інформацію використовувати чесно, за її прямим призначенням, в інтересах вирішення державних завдань, задоволення потреб усіх категорій населення.

Функція контролю. Особливо важливою в соціальному плані є функція контролю. Правильно здійснюваний контроль якраз дозволяє забезпечити додержання конституційних положень і правових норм всіма державними органами, громадськими інститутами і громадянами.

Необхідно розрізняти внутрішній і зовнішній контроль. В рамках державної служби повинен здійснюватися внутрішній контроль. Він дозволяє відстежувати ситуацію, що складається, коректувати прийняття рішення, оптимізувати управлінську діяльність.

Необхідно також встановити і зовнішній контроль за діяльністю органів державного апарату з боку інститутів громадянського суспільства й громадян. Поки що такий контроль є слабким, «вузьким» місцем функціонування існуючої в Україні політичної системи. У зв'язку з цим необхідно виробити ефективні механізми такого контролю.

Виховна функція. Надзвичайно відповідальною функцією, яку виконує державна служба, є виховна. Вона закріплює у свідомості громадян України мир та злагоду, добро і справедливість, повагу до демократичних основ української державності та гуманістичних цінностей суспільства всіма доступними їй формами і методами.

Соціальний характер функціонування державної служби значною мірою також визначається політичними, професійними і особистими якостями державних службовців.

До політичних якостей державних службовців звичайно відносять патріотизм, готовність відстоювати конституційний устрій країни, наявність громадянства, тобто належність до тієї держави, інтересам якої й підпорядкована державна служба.

До системи ділових якостей належать такі, як інтелектуальність, компетентність, організаторські здібності, вміння ефективно й цілеспрямовано по-новому діяти.

До особистих якостей відносяться моральні, фізичні, комунікабельні.

До моральних — такі характеристики особи, як чесність, добросовісність, справедливість, порядність тощо.

Фізичні якості включають в себе стан здоров'я, працездатність, придатність до праці в особливих умовах та інші.

Комунікабельні якості — доброзичливість, товариськість, уміння при-слуховуватися до людей, налагоджувати ділові контакти, регулювати міжособисті відносини, здібність сприймати чужу думку, переконувати. Для керівника важливо також вміти привертати до себе людей, об'єднувати колектив.

Зазначені якості формуються соціальним устроєм суспільства, системою виховання і освіти, практикою функціонування державної служби.

Соціальний характер державної служби визначається також демократичними процедурами її функціонування, до яких слід віднести: колективний характер вироблення й прийняття найбільш важливих рішень; наявність обліку й контролю за ходом виконання прийнятого рішення; особисте спілкування керівників державних органів із підлеглими.