Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах.

Американська модель

Сучасна ринкова економіка США є не стихійною, а регу¬льованою державою.

У США механізм державного ре¬гулювання пройшов декілька етапів. На початку 70-х років у режимі жорсткого адміністративного регулювання перебувало багато галузей економіки США. Основними причинами введення жо¬рсткого регулювання галузей економіки були обме¬ження монополії і обмеження конкуренції. В арсеналі елементів державного регулювання ринку США важливе місце зайняло державне програмування економіки, яке охопило розробку як загаль¬нонаціональних, так і регіональних програм.

У 80-і роки США відмовились від традиційної системи регулювання, яка грун¬тувалась на кейнсіанській моделі і замінили її системою, ос¬нованою на проведені політики монетаризму і економічної теорії «пропозиції». Держава регулює відносини сторін, за¬безпечує їх свободу, стимулює чесну ділову активність і ка¬рає тих, хто ігнорує право та інтереси суб'єктів ринку. В умовах сучасної ринкової економіки, яка характеризу¬ється наявністю великої кількості не тільки малих і середніх підприємств, але й монополізованих комплексів, ринкове саморегулювання доповнюється і формується в механізм ці¬леспрямованого макроекономічного регулювання.

При цьому зусилля держави концентруються на недопу¬щенні монополізму, контролі за реалізацією антимонополь¬ного законодавства, стимулюванні передових технологій.

В практиці державного регулювання економіки США широко використовується система державних замовлень(атомна, аерокосмічна промисловість, електро¬технічна ..)

Важливе місце в регулюванні ринку США відводиться фіскальній політиці. Суть її полягає у встановленні держав¬ного оподаткування і державних витрат з таким розрахун¬ком, щоб вони допомагали гасити коливання економічного циклу, сприяли, високому рівню зайнятості, обмежували ін¬фляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

Таким чином, пряме і непряме (опосередковане) втручан¬ня держави в економічне життя США грунтується на систе¬мі теоретично обгрунтованих і перевірених господарською практикою методів і важелів, які є універсальними.

Японська модель

Японія належить до країн, у яких оптимально поєднують¬ся регулююча і спрямовуюча роль держави з функціонуван¬ням механізмів ринку..

Сучас¬на японська економіка відрізняється від західно-європейсь¬кої і економіки США значно вагомішою роллю державної участі.В Японії склалась розвинута система державного про¬грамування. Для виконання функції регулювання розроб¬кою і реалізацією макроекономічних проектів тут створена система органів програмування і регулювання, підпорядкова¬них Економічній Консультативній Раді,де застосовуються найновіші методи експертних оцінок, економічного прогнозування і програмування..

Другим напрямком державного регулювання в Японії є різні форми виливу на приватний капітал. Форми дії на приватний капітал в Японії охоп¬люють систему жорстких юридичних заходів з відповідними формами контролю через адміністративний апарат і полі¬цію, контроль з боку державних органів управління, систе¬му економічних заходів (надання грошових субсидій, регу¬лювання цін, введення додаткових податків, надання подат¬кових пільг, застосування диференційованої кредитної полі¬тики).

Застосовуючи арсенал перерахованих економічних важелів, держава здійснює про¬текціоністську політику в галузях і сферах суттєво важли¬вих для Японії.

Японія має великий досвід державного управління нау¬ково-технічним прогресом. Відома програма «Технополіс» втілює системний підхід до управління науково-технічною діяльністю і передбачає створення 19 міст науки, довгостро¬кове планування випуску і збуту продукції.

Ефективність державного регулювання економіки в Япо¬нії забезпечується наявністю «напівурядових організацій», які уособлюють злиття бізнесу і державного апарату.