Удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні перевезення

Аналізуючи причини затяжної кризи економіки, слід зауважити, що за роки незалежності України концептуальні підходи до участі держави в економічних процесах дуже мало змінилися, а форми і методи державного управління в економічній сфері до останнього часу базувалися на адміністративно-командній системі. Цілком зрозуміло, що економічна модель, яка досі існувала в Україні, себе вичерпала і нездатна забезпечити стале економічне зростання.

Звичайно, не можна заперечувати, що втручання держави в економічні процеси необхідне й визнається представниками різних економічних теорій. Загальновідоме висловлювання Дж.М.Кейнса про те, що “економіка, що сама коригується та ринок, що сам регулюється – ілюзії і що тільки держава може допомогти уникнути стагнації, хаосу, катастрофічних спадів виробництва, а отже і соціальних катаклізмів” [1], є теоретичним постулатом і підтверджене світовою практикою. Необхідність владного втручанням держави в економічні процеси зумовлюється різними причинами. Це - і забезпечення ефективного розвитку економіки в цілому, і створення конкурентного середовища, і одержання коштів для загальнодержавного або місцевих бюджетів.

Актуальність теми даного дослідження зумовлена тим, що ефективне державне управління економічними процесами є особливо важливим у кризових ситуаціях, при проведенні економічних реформ. Водночас, розвиток ринкової економіки вимагає зменшення використання адміністративних методів управління в економічній сфері на користь економічних. Звичайно, оптимальне співвідношення державного управління і саморегулюючих ринкових механізмів складається поступово, шляхом поетапних реформ.

Проте слід пам’ятати, що ефективність державного втручання в економіку в умовах демократичного політичного режиму великою мірою залежить від правильного визначення сфер і ступеня такого втручання, що можливе тільки на основі узгодження інтересів держави, приватного сектора та громадян. Інакше прийняття державними органами економічно необґрунтованих і соціально незважених рішень може призвести до посилення економічних проблем і виникнення соціальних конфліктів.

Проблема оптимізації державного регулювання тарифів досі не була предметом спеціального дослідження в науковій літературі. Загальна постановка проблеми удосконалення тарифів та окремі економічні аспекти цієї проблеми досліджувались у роботах вчених-економістів [2; 3; 4].

Метою даної публікації є дослідження проблеми неефективності державного регулювання тарифів на залізничні перевезення і формулювання пропозицій щодо шляхів вирішення цієї проблеми в контексті зміни підходів до державного регулювання в економічній сфері й у взаємозв’язку із загальним удосконаленням державного управління залізничним транспортом.

Однією із сфер, в яких на сьогодні не можна відмовитися від державного втручання, є державне регулювання цін (тарифів) на продукцію (послуги) природних монополій, яке здійснюється відповідно до ст. 8 Закону України “Про природні монополії” [5]. Зокрема, йдеться про державне регулювання тарифів на залізничні перевезення. Встановлення тарифів на залізничні перевезення відповідно до чинного законодавства здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства транспорту та зв’язку України.

Останнім часом увага багатьох заінтересованих осіб і спостерігачів була прикута до питання про підвищення тарифів на залізничні перевезення. Звичайно, підвищення цін і тарифів, особливо на послуги монопольних господарюючих суб’єктів, належить до так званих непопулярних заходів, які викликають негативну соціальну реакцію.

Так, після оприлюднення намірів Міністерства транспорту і зв’язку України про підвищення тарифів на вантажні перевезення у 2-3 рази, представники 25 крупних промислових підприємств звернулися до Президента України В.А.Ющенка, Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України з проханням не допустити підвищення тарифів на залізничні вантажні перевезення. Після дебатів між урядовцями і представниками підприємств 26 березня 2005 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову про підвищення в середньому на 50% тарифів на вантажні перевезення залізничним транспортом.

Дійсно, питання підвищення тарифів на залізничні перевезення назріло. Існуючі тарифи не дозволяють компенсувати витрати на продукцію та послуги, які споживаються залізничною галуззю та модернізувати основні фонди. Так, на сьогодні знос рухомого складу, колій та пасажирського господарства Укрзалізниці становить від 65 до 90%.Проте було б великою і небезпечною ілюзією вважати, що внаслідок підвищення тарифів на перевезення, наприклад у три рази, Укрзалізниця одержить у три рази більше коштів, і, відповідно, у три рази збільшаться надходження до бюджету. Дійсно, найбільш значну частину доходів від вантажних перевезень становить перевізна плата, яка надходить від гірничо-металургійних комбінатів, шахт та інших крупних промислових підприємств, які не мають альтернатив у виборі перевізника, оскільки їх продукція не може перевозитись іншими видами транспорту, крім залізничного, а Укрзалізниця є суб’єктом природної монополії. Проте навіть поверховий погляд на проблему дозволяє зауважити, що підвищення перевізної плати збільшить видатки підприємств-користувачів перевізних послуг, що відповідно зменшить бюджетні надходження. Не треба також забувати, що частина коштів може перейти у конкурентні сектори, де перевізна плата виявиться меншою.