Методологічні підходи до визначення кластерної моделі регіонального розвитку

Система реалізації регіонального розвитку з її планами та відповідними програмами (оперативні програми чи єдині програмні документи) - це універсальний засіб реалізації державної політики регіонального розвитку. Ця система являє собою правовий, адміністративний, технічний і фінансовий засіб здійснення програм і досягнення основних державних і регіональних цілей.

У планах і програмах розвитку визначаються основні державні цілі, що досягаються через надання конкретної фінансової підтримки у виконанні проектів, які можуть діяти як “важелі подальшого розвитку”. Отже, у них визначаються типи проектів, витрати та бенефіціари, що відповідають поставленим цілям.

Для виконання функцій арбітра, координатора всіх складових втілення стратегій регіонального розвитку Європейське співтовариство пішло шляхом створення агенцій регіонального розвитку. Так, у 2007 р. створено Міністерство регіонального розвитку України, яке має працювати за такими важливими напрямами, як:

- стратегічне планування;

- розробка та впровадження планів розвитку регіонів;

- сприяння розвитку євроінтеграційних процесів;

- проведення досліджень і аналізу розвитку регіонів та територіальних громад;

- обмін інформацією і досвідом з іншими регіонами та зарубіжними країнами;

- організація семінарів, конференцій, круглих столів, навчальних програм;

- створення навчальних та аналітичних центрів.

Висновки з даного дослідження. Розробка концепції галузевих кластерів в Україні спрямована на подальший регіональний розвиток, підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку й усунення значних міжрегіональних диспропорцій.

На нашу думку, Міністерство регіонального розвитку України повинне насамперед вирішити ряд нагальних проблем, а саме:

- Українська асоціація місцевих та регіональних влад має стати родоначальником створення національної мережі агентств регіонального розвитку, в яких мають працювати виключно недержавні службовці. Агентства повинні мати відповідний статус, обов’язки та відповідальність як у себе всередині, так і відповідальність державних службовців за невиконання нормативно-правових документів агенцій;- агенції повинні мати відповідне альтернативне фінансування з державного та місцевих бюджетів. На першому етапі, можливо, за рахунок міжнародних грантів, але обов’язково на умовах повного фінансового самозабезпечення. Для цього необхідно впровадити програму розвитку агенцій, наприклад, модель фінансування молодіжного будівництва, модель розвитку девелопменту, модель залучення інвестицій та їх освоєння на партнерських відносинах, що в остаточному підсумку приноситиме необхідні кошти для розвитку агенцій;

- підготовка кадрів для агентств регіонального розвитку;

- відбір кадрів для роботи в них на конкурсній основі;

- створення прозорої моделі управління агентствами регіонального розвитку (через залучення до цієї роботи недержавних організацій, підприємницьких і державних структур, усіх зацікавлених осіб);

- впровадження чіткої та ефективної системи звітності та моніторингу про ефективність діяльності агентств регіонального розвитку.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі лежать у площині розробки нових форм державного управління. Серед напрямів можна виділити: активізацію інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні, здійснення комплексу законодавчих заходів, створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів та усунення міжрегіональних диспропорцій.