Методологічні аспекти впровадження державної політики

Процес упровадження (імплементації) державної політики став предметом теоретико-методологічних досліджень лише в останній час, проте важливість цієї проблематики посилюється відповідно до наростання демократичних і гуманістичних тенденцій розвитку українського суспільства. Загальна проблема, що є предметом нашого дослідження, може бути сформульована як пошук ефективної методологічної моделі реалізації державної політики та її основних рішень. Інакше кажучи, що має враховувати суб’єкт державного управління для досягнення потрібного результату, які ресурси та ризики визначають його діяльність. Теоретичне значення постановки та вирішення вказаної проблеми зумовлене тією обставиною, що в значній кількості наукової й навчальної літератури вона не розкривається і стверджується наївне бачення, що для досягнення успіху в суспільно-політичній сфері достатньо мати аргументовані рішення. Практична цінність вказаної проблеми бачиться в тому, що її прояснення дасть змогу покращити процес упровадження державної політики, оптимізувати використання наявних ресурсів і мінімізувати ризики недосконалих імплементацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Доречно зауважити, що в зарубіжній науковій літературі проблемі імплементації державних рішень приділяється значна увага, вона досліджується з різних точок зору, зокрема розкривається історичний процес її осмислення та становлення різних підходів [1, с. 391-394], проводиться чіткий поділ між а) формулюванням політики і б) впровадженням цієї політики [2, с. 277], здійснена класифікація моделей імплементації на основі вибраних методів [3, с. 177], вказані можливі перешкоди до оптимального впровадження [2, с. 278] тощо. У вітчизняній науковій літературі також представлені окремі аспекти дослідження процесу реалізації державної політики. Так, значна увага приділяється нормативно-правовим засобам і владним методам імплементації [4, с. 506-520], розкрита роль еліти в її здійсненні [5, с. 213-225]. Проте можна констатувати, що вона не набула системного висвітлення, зокрема і в методологічному плані. До невирішених у науковій літературі частин методології впровадження державної політики слід віднести розкриття першочергової ролі державного управління у цьому процесі, визначення значення у ньому концептуальних засад, типів або парадигм реалізації. Відповідно метою статті є розкриття методологічних особливостей імплементації державної політики та умов досягнення потрібних результатів. Для її досягнення ставляться такі завдання:

- розкрити роль основних суб’єктів процесу впровадження;

- визначити значення концептуальних засад здійснення політики;

- класифікувати типи, етапи та функції впровадження державних політичних рішень;

- встановити індикатори імплементації державної політики.

Попередньо зазначимо, що вихідним для нашого дослідження методологічних аспектів упровадження державної політики буде діяльнісний підхід, що дає змогу по-новому подивитись на політику, розкрити її у відповідній системі категоріальних визначень, урахувати логічну послідовність здійснюваних кроків, їх детермінованість об’єктивними та суб’єктивними чинниками, інституційно-задані особливості впровадження політичних рішень тощо. У цьому форматі можна констатувати, що серед значної кількості визначень політики важливим для нас є кілька, що стосуються розуміння її як процесу діяльності, із фіксацією відповідних характеристик - цілепокладання (формування й практична реалізація певних цілей), мистецтво можливого (вміння досягнути можливого й бажаного результату), вплив на інших заради ствердження власних цілей. Важливим буде розглянути роль державного управління як інституту реалізації офіційної політики, а також його вплив на інші суб’єкти політичного процесу. До останніх, зокрема, можна віднести такі елементи:

- опозиційно-владні інститути (зокрема, парламентська опозиція);

- опозиційно-позавладні партії та інші політичні об’єднання;

- недержавні інститути та організації;

- громадяни та їх об’єднання.

Наявність у політичному середовищі вказаних суб’єктів зумовлює висновок, що державне управління - це лише один із сегментів упровадження офіційно (доктринально) визначеної політики. Для чіткішого виокремлення нашого предмета дослідження варто зафіксувати, що впровадження політичних рішень і програм засобами державного управління відчутно відрізняється від подібних у сфері управління бізнесом. До таких граней відмінності належать: