Методичний підхід до формалізації стратегічного планування у сфері забезпечення інформаційної безпеки

Пошук кращої альтернативи серед альтернатив, що пройшли фільтрацію в “широкому” та “вузькому” стробах, здійснюється поетапно згідно зі встановленою ієрархією критеріїв і за умови, що до складу множини {Zβ} увійшло не менше двох траєкторій.

По-перше, відбирається траєкторія, що відповідає домінуючому критерію, тобто має максимальне значення рівня забезпечення інформаційної безпеки серед інших траєкторій.

По-друге, якщо домінуючий критерій одночасно виконується для кількох траєкторій, тоді здійснюється вибір альтернативи за наступним за значущістю критерієм: мінімального за розміром “діапазону”.По-третє, якщо після виконання двох попередніх етапів все ж таки не вдається впевнено відібрати необхідну траєкторію Zji(t), то застосовується останній критерій, що базується на аналізі їх форми: випукла (увігнута) та підйом (спуск). Перевага віддається траєкторії Zji(t), що має увігнуту форму та збільшує своє значення на інтервалі стратегічного планування за інших рівних умов, тобто відповідає умовам позитивного значення її першої та негативного значення її другої похідних на інтервалі стратегічного планування.

Таким чином, у результаті пошуку альтернативи, що є кращою згідно з визначеними критеріями, відбирається альтернатива, яка вважається проектом реалістичного Zреал(t) рішення. У разі, коли хоча б одна із зазначених умов не виконується, пошук проекту реалістичного стратегічного рішення суттєво ускладнюється, а саме рішення передбачає компроміс між вищевказаними критеріями.

Висновки. У запропонованому в статті методичному підході вперше комплексно враховані такі специфічні особливості стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням інформаційної безпеки, як: її одночасна належність до політики забезпечення національної безпеки та інформаційної політики, “інтерфейсна” роль стратегічного планування між державною політикою та державним управлінням, сформульовано та сформовано цільову функцію і систему критеріїв її досягнення, а також правило обґрунтування проектів стратегічних рішень тощо.

Розроблений методичний підхід не є специфічним тільки для сфери забезпечення інформаційної безпеки, і тому після уточнення головної мети стратегічного планування для відповідної сфери, критеріїв (критерію) та показників її досягнення, умов та обмежень може бути поширений на інші сфери національної безпеки, загалом на інші сфери життєдіяльності держави та суспільства.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. В подальшому передбачається здійснити дослідження щодо розробки методу обґрунтування варіантів стратегічних рішень та комплексної моделі стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки.

Список використаних джерел

1. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - 520 с.

2. Бегма В.М., Загорка О.М., Косевцов В.О., Шемаєв В.М. Стратегічне управління військово-технічним співробітництвом в інтересах застосування воєнної безпеки України: Монографія / За заг. ред. І.С.Руснака. - К.: ПІНБ; НАОУ, 2005. - 228 с.

3. Богданович В.Ю. Теоретические основы анализа проблем национальной безопасности государства в военной сфере: Монография. - К.: Основы, 2006. - 296 с.

4. Богданович В.Ю., Семенченко А.І. Методичний підхід до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави України // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 4.

5. Брайсон Джон М. Стратегічне планування для державних та неприбуткових організацій / Пер. з англ. А.Кам’янець. - Л.: Літопис, 2004. - 352 с.

6. Горбулін В.П., Качинський А.Б. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки // Стратег. панорама. - 2004. - № 3. - С. 15-24.

7. Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление: Пер. с англ. - М.: Совет. радио, 1974. - 280 с.