Загальна оцінка екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим
Державна регіональна екологічна політика як чинник відмінності певних умов функціонування територій з усім комплексом життєвих процесів, певними особливостями історичних, природних, соціальних, економічних засад в останні роки набуває значної актуальності. Характерним для кожного процесу є специфічність впливу на навколишнє середовище. Екологічна ситуація в Автономній Республіці Крим вирізняється за характером територіальної належності як з точки зору гостроти проблем, так і можливостей їх практичного вирішення. Це потребує регіональної диференціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і покращання екологічної ситуації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковці Ю.Д.Бойчук, О.В.Бугай, Е.М.Солоненко досліджували досягнення гармонізації співіснування суспільства і природи [5]. Структуру природокористування та розміщення продуктивних сил досліджував Б.М.Данилишин [6]; екологічні аспекти в державному управлінні - О.Г.Мордвінов, І.Д.Якушик та ін. [7; 8].
Невирішені раніше частини загальної проблеми, яким присвячується стаття. Аналіз наукових досліджень свідчить про недостатню вивченість умов формування державної екологічної політики, а також проблем природокористування на регіональному рівні. Запровадження механізму екологічного управління на регіональному рівні потребує детального вивчення особливостей сучасного стану природного навколишнього середовища.
Мета статті - проаналізувати стан навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та визначити шляхи забезпечення ефективного екологічного управління в регіоні.
Виклад основного матеріалу. За своєю специфікою екологічна проблема актуальна і для Автономної Республіки Крим. Це унікальний природний та географічний регіон України.
Адміністративно-територіальний комплекс Автономної Республіки Крим адміністративно поділяється на 14 районів: Бахчисарайський, Білогорський, Джанкойський, Кіровський, Красногвардійський, Красноперекопський, Ленінський, Нижньогорський, Первомайський, Раздольненський, Сакський, Сімферопольський, Совєтський, Чорноморський.
У Криму розташовано 16 міст, 56 селищ міського типу, 957 сільських населених пунктів. Найбільші міста - Сімферополь, Алушта, Армянськ, Джанкой, Євпаторія, Керч, Красноперекопськ, Саки, Судак, Феодосія, Ялта.
Територія Кримського півострова омивається Чорним та Азовським морями, що належать до басейну Атлантичного океану. Площа Кримського півострова становить 27 тис. кв. км, протяжність з півночі на південь - 207 км, із заходу на схід - 324 км. Його західний берег утворений Тарханкутським півостровом, східний - Керченським. На півночі Крим з’єднаний семикілометровим Перекопським перешийком із сусідньою Херсонською областю України. З півночі на південь півострів розтягнувся на 200 км, а із заходу на схід - 325 км. У Криму переважають морські кордони, довжина берегової лінії становить близько 1000 км. Найбільша (80%) частина півострова - рівнинна - зайнята Причорноморською низовиною, на півдні височіють Кримські гори [10].
Кримський півострів відрізняється різноманітністю природних ландшафтів. Північну його частину займає степ; південні райони півострова - це покриті лісами Кримські гори. Гірська система протягнулася трьома грядами від м. Севастополя до м. Феодосії. Найбільші висоти відзначені в межах Головної, або Південної, гряди. Тут розташовується найвища гірська вершина Кримського півострова - гора Роман-Кош (1545 м).
Клімат у північній частині півострова помірно континентальний, середня температура січня - 1-2˚ С, липня +24˚ С. На південному березі клімат середньоземноморського типу, середня температура січня +4˚ С, липня +24˚ С. За кількістю тепла і вологи Крим належить до відносно сприятливих районів для розвитку землеробства.
Уздовж південного узбережжя Кримських гір лежить прибережна смуга (від 2 до 5 км), де розміщені відомі курорти: м. Ялта, м. Алупка, смт Симеїз, смт Гурзуф, смт Місхор, смт Лівадія, смт Форос, м. Алушта, на території яких функціонує майже 150 санаторних установ. Серед бухт на чорноморському узбережжі найзручнішими є Севастопольська і Балаклавська.
Загальна чисельність населення регіону станом на 1 січня 2006 р. складає 1983,8 тис. осіб, у тому числі 735,2 тис. - сільське населення (37,1%). Щільність населення - 82 особи на 1 кв. км. Економічна активність населення віком 15-70 років становить 958,7 тис. осіб. У регіоні у 2005 р. рівень безробіття (за методологією МОП) населення віком 15-70 років становив 5,5% економічно активного населення відповідного віку [4, с. 374].Економічний потенціал Автономної Республіки Крим характеризується наступним. У структурі промислового виробництва найбільшу питому вагу мають харчова, хімічна і нафтохімічна галузі, машинобудування та металообробка, паливна промисловість. Надра півострова багаті різними будівельними матеріалами. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 60%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебуває 291 промислове підприємство, функціонує 1002 малих промислових підприємства [9].