Еволюція ролі органів місцевого самоврядування щодо покращення послуг територіальній громаді з охорони здоров’я

Значну роль у покращенні доступу та підвищенні якості послуг територіальній громаді з охорони здоров’я відіграють місцеві органи державного управління та органи місцевого самоврядування. Це зумовлено можливістю організовувати надання послуг відповідно до потреб окремої територіальної громади, враховуючи демографічну структуру населення, особливості виробничої сфери та довкілля, медико-соціального стану, розвитку соціальної інфраструктури, включаючи й охорону здоров’я. Слід зазначити, що в Україні майже 80% бюджету на охорону здоров’я формується з місцевих надходжень, що вказує на значний потенціал стосовно прийняття ефективних управлінських рішень з даної проблеми.

Зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. В останні роки значно активізувалася законотворча діяльність щодо істотного підвищення ефективності охорони громадського здоров’я в Україні. Зокрема, розроблені кілька законопроектів щодо запровадження моделі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, про автономізацію закладів охорони здоров’я, про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, про захист прав пацієнтів та медичних працівників, деякі інші. В даному контексті особливо важливим є підвищення ролі місцевих органів державного управління та органів місцевого самоврядування в покращенні організації надання послуг територіальній громаді з охорони здоров’я [1-6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перехід від інтегрованої моделі управління соціальною сферою загалом і охороною здоров’я зокрема до моделі договірних відносин здійснений у більшості розвинених країн світу [5].

Перший такий досвід пілотних проектів в Україні здійснений у двох адміністративних районах Житомирської та Харківської областей у рамках проекту Європейського Союзу “Фінансування та управління у сфері охорони здоров’я” (2004-2006) [1-3]. Вказаний досвід потребує детального вивчення та наукового обґрунтування щодо можливості його поширення.

Проблемі розмежування замовника і постачальника та укладання контрактів на закупівлю медичних послуг присвячені наукові праці В.М.Рудого, Н.Д.Солоненко та інших дослідників [4-6].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Проведений аналіз літературних джерел показав, що незважаючи на велику кількість досліджень та розробок з питань контрактних стосунків між замовниками і постачальниками медичних послуг недостатньо уваги приділяється з’ясуванню напрямів еволюції органів місцевого самоврядування в цьому процесі.

Цілі статті - дослідити місце та роль органу місцевого самоврядування адміністративного району як замовника послуг територіальній громаді з охорони здоров’я в процесі становлення контрактної управлінської моделі в Україні.Виклад основного матеріалу дослідження. Розмежування замовника та постачальника медичних послуг у принципі можливе як в умовах моделі, що передбачає фінансування системи охорони здоров’я за рахунок загальних податків, так і в умовах загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. На основі зарубіжного досвіду, набутого в системах страхування здоров’я, було запропоновано наступні аргументи для обгрунтування запровадження контрактного підходу, або моделі внутрішнього ринку, у системах охорони здоров’я, що фінансуються із загальних податків: сприяння децентралізації управління, покращання діяльності постачальників медичних послуг, покращання планування служб охорони здоров’я і надання медичної допомоги. У ролі покупця медичної допомоги в цьому випадку виступають органи місцевого самоврядування, що передбачає кардинальні зміни характеру їх діяльності. Вони діють у рамках політики в галузі охорони здоров’я, яку розробляють і здійснюють органи державного управління на центральномуі регіональному рівнях. Центральним елементом такої політики є забезпечення макрорівноваги в системі, або збалансованості державних зобов’язань стосовно надання медичної допомоги населенню з наявними фінансовими ресурсами [5]. Основні завдання державних замовників медичних послуг в особі органів місцевого самоврядування або фондів соціального медичного страхування в основному тотожні. Незалежно від того, яка система відшкодування вартості послуг застосовується, обом типам замовників для задоволення потреб своїх споживачів у медичному обслуговуванні доцільно й необхідно використовувати договірні відносини з постачальниками медичних послуг. Якщо мова йде про споживачів органу місцевого сомоврядування - це мешканці відповідного району, якщо про споживачів фонду - це застраховані особи. Як тільки будуть прийняті політичні рішення щодо впровадження обов’язкового медичного страхування, місцеві органи охорони здоров’я можуть бути інтегровані у фонд обов’язкового медичного страхування. Таким чином, досвід із впровадження механізмів фінансування охорони здоров’я за допомогою контрактів буде відігравати ключову роль для майбутніх реформ системи охорони здоров’я в Україні. Важливим кроком для органу місцевого самоврядування є планування послуг територіальній громаді з охорони здоров’я та організація постачальників як юридичних осіб, навіть якщо вони залишаються в державній власності або у власності органів місцевого самоврядування. Розмежування цих функцій необхідне для запровадження контрактних відносин у сфері охорони здоров’я.