Розвиток багаторівневої системи державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні
Найважливішим важелем впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання й економіку країни є інвестиційна політика - одна з основних складових економічної політики держави. За допомогою інвестиційної політики держава безпосередньо може впливати на зміну обсягів виробництва, на прискорення науково-технічного прогресу, на зміну структури суспільного виробництва і розв'язання багатьох соціальних проблем. Разом з тим розробці інвестиційної державної політики має передувати глибокий аналіз невирішених проблем та причин, що визначають низьку ефективність економіки. Вивченню цих проблем та рекомендаціям по їх подоланню присвячені ґрунтовні праці вітчизняних дослідників [3,5,8], які спираються на досвід країн зі сталими ринковими відносинами, а також на теоретичний та практичний доробок представників країн з транзитивною економікою.
Важливим і актуальним питанням є також організаційно-правове забезпечення рівнів державного регулювання інвестиційної діяльності, вибір її пріоритетних напрямків, форм і засобів активізації.
Метою даної статті є дослідження можливостей держави в реалізації інвестиційної політики на всіх рівнях державного регулювання інвестиційної діяльності.
Під інвестиційною політикою держави в [6, с. 47] розуміється комплекс цілеспрямованих заходів, проведених державою зі створення сприятливих умов для всіх суб'єктів господарювання з метою пожвавлення інвестиційної діяльності, піднесення економіки, підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем.
На нашу думку, у даному визначенні мети державної інвестиційної політики скоріше відбиваються напрямки соціально-економічної політики держави, в той час як шляхи їхньої реалізації чітко не визначені.
Інше тлумачення державної інвестиційної політики знаходимо в [3, с. 133]: "це комплекс правових, адміністративних і економічних методів держави, спрямованих на розширення й активізацію інвестиційних процесів". Однак державна інвестиційна політика не завжди повинна і має кінцевою метою розширення й активізацію інвестиційної діяльності, в ряді випадків потрібне гальмування інвестиційної активності тих чи інших об'єктів інвестування.
Розробка інвестиційної політики в [6, с. 240] представлена як одна з функцій інвестиційного менеджменту, що визначає інвестиційні цілі клієнта, при цьому особлива увага приділяється співвідношенню очікуваної прибутковості і ризику, а також обсягам і термінам інвестування.
Більш широке поняття інвестиційної політики держави дано у фінансовому словнику. Інвестиційна політика - це загальнодержавні принципові рішення і способи, що визначають напрямки використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки, з метою забезпечення ефективності і пропорційності її розвитку, подолання міжгалузевих і внутрішньогалузевих диспропорцій, досягнення оптимальних відносин між розвитком матеріального виробництва і невиробничою сферою [7, с. 346]. Однак дане визначення не охоплює міжнародний аспект інвестиційної політики держави, а більше націлене на взаємозв'язок галузевої і регіональної політики.
Аналіз визначень поняття "державна інвестиційна політика", урахування особливостей економіки України перехідного періоду дає підстави сформулювати поняття державна інвестиційна політика - як послідовну діяльність держави, спрямовану на формування сприятливого інвестиційного клімату, за допомогою раціонального взаємозв'язку способів і форм державного регулювання інвестиційної діяльності на загальнодержавному, регіональному і галузевому рівнях. Виходячи з цього, багаторівнева система державного регулювання покликана забезпечити досягнення цілей державної інвестиційної політики.
Ведута Е.Н. формулює головний принцип структурної інвестиційної політики як "підпорядкування галузевого і регіонального розвитку ефективної реалізації державних пріоритетів у розподілі фінансових засобів між напрямками непродуктивного використання кінцевого продукту" [4, с. 399]. Тим самим підкреслюється пріоритет загальнодержавних стратегічних цілей і задач. Якщо сфокусувати увагу на інвестиційній політиці, то видається доцільним і обґрунтованим зробити висновок про те, що пріоритети регіональної і галузевої інвестиційної політики мають формуватися виходячи зі стратегічної спрямованості загальнодержавної інвестиційної політики.
Пріоритетність і важливість цієї проблеми в умовах обмеженості фінансових ресурсів підкреслюють у своїх дослідженнях С. Юрій і І. Іващук: "…необхідна погоджена державна і регіональна політика з мобілізації і залучення всіх можливих джерел інвестиційних ресурсів" [5, с. 113].