Методологічний підхід до оцінки інвестиційного потенціалу

ФР – фінансові резерви, накопичені за попередні періоди (по відношенню до останнього повного періоду) господарської діяльності, які є різними резервними фондами у формі грошових коштів на банківських рахунках, а також ліквідних цінних паперів.

Рис.1. Структура інвестиційного фінансового потенціалу

господарської діяльності

Фінансові резерви підприємств з точки зору їх ролі у забезпеченні інвестицій можуть бути поділені на три основні категорії:

1)цільові фінансові резерви (тобто призначені виключно для фінансування інвестицій у формі капітальних вкладень);

2)фінансові резерви, які однозначно не можуть бути використані для капіталовкладень;

3)фінансові активи без чіткої цільової спрямованості і з різним рівнем ліквідності. Можливо, в умовах України саме третій вид є найбільш важливим елементом фінансових резервів.

Використавши бухгалтерські дані, можна встановити поточний інвестиційний фінансовий потенціал в галузі і особливо компанії як максимально можливу частку амортизаційних відрахувань і прибутку останнього повного року господарської діяльності, яку можна використати для фінансування капітальних вкладень:

ПІФП = АП + ПП, (5)

де АП – амортизаційний потенціал (теоретично повинен становити 100% амортизаційних відрахувань);

ПП – потенціал прибутку (максимально можлива сума прибутку, яку можна витратити для фінансування капітальних вкладень без порушення поточної господарської діяльності).

У табл. 1 подані розрахунки поточного інвестиційного потенціалу України і ступінь його використання за 1996-2002 роки. У 2002 році в порівнянні з 1996 роком поточний інвестиційний потенціал України збільшився на 7,76 відсотка, але ступінь його використання за цей же період зменшився на 17,75 відсотка, що спростовує уявлення про брак коштів для інвестування. Наявність нереалізованого інвестиційного потенціалу вимагає пошуку ефективних шляхів його реалізації.

Якщо у 1996 році норма валового заощадження майже дорівнювала нормі валового нагромадження (відповідно 19,98% і 20,72%) і співвідношення між ними становило 96,4 відсотка, то у 2002 році картина різко змінилася: норма валового заощадження в 1,4 рази була більшою за норму валового нагромадження (табл. 2). Отже, проблема полягає не в тому, як знайти ресурси для інвестування, а в тім, як трансформувати їх в інвестиційні ресурси.Виходячи з методологічного посилання, що інвестиційний потенціал є відображенням взаємодії наявних ресурсів та невикористаних можливостей, які формують його єдину сутність, актуальною стає проблема пошуку рішень, пов’язаних із розробленням механізму вивільнення інвестиційного потенціалу.

Таблиця 1. - Поточний інвестиційний потенціал України і ступінь його використання за 1996-2002 роки

ПоказникиРоки

1996199719981999200020012002

1. Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млн. грн.12557124011395817552236293257337178

2. Валове заощадження (у фактичних цінах), млн. грн.16284175121963429354418965224862632

3. Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах), млн. грн.8151993365102593130442170070204190225810