Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринку

ПЛАН.

1.Основні форми зовнішньоекономічної діяльності.

2. Показники зовнішньоекономічної діяльності та методики їх розрахунку.

3.Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Список використаної літератури.

1.Основні форми зовнішньоекономічної діяльності.

Функціонування економіки країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв’язків.

Зовнішньоекономічна діяльність – це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили та передачі технологій. Державне регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів держав та суб’єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створене для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів та здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідації монополізму.

Основними цілями державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

-забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

-стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

-створення сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

-наближення національної економіки до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Основними формами зовнішньоекономічної діяльності є:

-Торговельна діяльність. Міжнародна торгівля – це система економічних відносин держави, основна мета яких імпорт та експорт товарів та послуг. Міжнародна торгівля товарами охоплює готову продукцію, напівфабрикати, сировину та продукти інтелектуальної діяльності. Міжнародна торгівля послугами включає: туризм, транспорт, банківські та біржові послуги, страхові операції та ярмарки.

Розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля та протекціонізм.

Вільна торгівля не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. Експортно-імпортні відносини регулює ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції.

Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземного втручання через певну систему обмежень.

Державне регулювання може бути одностороннім та багатостороннім. Односторонній полягає у застосуванні методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку тільки однієї країни. Батостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження між державами.

-Іноземне інвестування. Держава, маючи обмежені бюджетні фінансові ресурси, не може власними силами забезпечити ефективні структурні зміни в економіці і тоді найзначнішими фінансовими додатковими джерелами стають іноземні інвестиції. Використання іноземних інвестицій сприяє формуванню національних інвестиційних ринків, макроекономічній стабілізації економіки та уможливлює вирішення окремих соціальних проблем.