Державне регулювання оплати праці в умовах перехідної економіки

Соціально-економічна сфера вимагає постійної уваги державних органів. Найважливішим питанням стратегії розвитку українського суспільства є питання про соціальну спрямованість економічного росту, що повинно знайти відображення в державній політиці в сфері праці. При цьому однією з головних причин невдач державного регулювання економіки України ми вбачаємо ігнорування об'єктивних закономірностей при керуванні саме цією сферою, . Процес керування якою має відбуватися на основі наукового обґрунтування прийняття рішень і прогнозування їх наслідків.

Предметом даної роботи є державне регулювання оплати праці. Основними інструментами державного регулювання в сфері доходів населення й оплати праці є величина прожиткового мінімуму та мінімальна заробітна плата (МЗП). Остання повинна насамперед визначати рівень заробітної плати працівника некваліфікованої праці, який забезпечив би йому нормальні умови відтворення. МЗП має гарантований характер і кожний працівник має право претендувати на визначений місячний рівень винагороди за свою працю. В умовах ринкової, а особливо перехідної економіки, застосування МЗП попереджує надмірну експлуатацію робочої сили, підтримує купівельну спроможність населення, сприяє встановленню рівної оплати за рівну працю. Тому вдосконалення механізму встановлення МЗП можна розглядати як актуальне і важливе завдання економічної науки і практики.

В різних країнах процедура встановлення і механізм перегляду МЗП істотно розрізняються. В одних країнах, наприклад в Іспанії, Франції, США, Нідерландах, вона встановлюється законодавчо; в інших, таких як Бельгія, Греція — у результаті загальнонаціональної угоди уряду, профспілок і підприємців; у третіх - Італія, Німеччина, Великобританія - установлюються галузеві мінімуми заробітної плати, а загальнонаціональна МЗП відсутня.

Одне з ключових положень трудового законодавства України полягає у вимозі прирівняти МЗП до величини прожиткового мінімуму: згідно Закону України від 5 жовтня 2000 року N 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” МЗП, як одна з основних державних соціальних гарантій, не може бути нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Очевидно, що питання про ймовірні наслідки реалізації даної норми має велику економічну і соціальну значимість. Тому Уряд України має за мету забезпечити виконання цієї норми в найближчі роки, про що свідчить динаміка зростання відношення МЗП до прожиткового мінімуму (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка співвідношення МЗП та прожиткового мінімуму, % *

2000200120022003200420052006

Відношення МЗП до прожиткового мінімуму:

на початок року

на кінець року

27,4

43,7

37,9

40,9

48,2

54,1

59,9