Формування економічної безпеки регіону
Сьогодні в Україні науково-технічний потенціал, на жаль, не настільки розвивається, наскільки піддається деструктивним змінам. Тому проблеми підвищення як економічної, так і науково-технічної безпеки, сприйняття і розвитку НТП і нововведень актуальні нині, у період реформування економіки, як ніколи.
На наш погляд, до числа найважливіших загроз ЕБ слід, зокрема, віднести рівні технічного, соціального й виробничого відставання, а також порушення екологічної, демографічної і правової структур, втрату продовольчої незалежності (мал, 1). Роблячи такий висновок, ми брали до уваги той факт, що окреме територіальне утворення (регіон), з огляду на інтереси ЕБ України, залишається при цьому стійкою і прогресуючою територією, яка спроможна ефективно нейтралізувати економічні загрози або запобігти їм. При цьому поєднання інтересів Центру й регіону має подвійний характер. 3 одного боку, територія як суб'єкт регулювання з центру дій, пов'язаних з гарантуванням ЕБ України, виступає полігоном із локалізованими соціально-економічними, демографічними та іншими процесами, шо можуть загрожувати ЕБ України й мати територіально-диференційований характер своєї появи. З іншого - у межах наявного кола повноважень вона є провідником власної економічної політики. Тому постулатом здійснення діагностики загроз ЕБ є твердження, що національна безпека України, разом із зовнішньоекономічними факторами, залежить від стану саме української економіки й поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів держави.
ЕБ неможлива без створення внутрішнього імунітету й зовнішньої захищеності від дестабілізаційних впливів, без конкурентноздатності на світових ринках і стійкості фінансового становища. Одним із найважливіших факторів ЕБ є гарантування належних умов житія і нормального розвитку особистості.
ЕБ територіального утворення (область, регіон, економічний район) слід розглядати як сукупність поточного стану, умов і факторів, що характеризують стабільність, стійкість і поступовість розвитку економіки регіону, її певну незалежність та інтеграцію з економікою країни. Усе це мусить мати певне вираження. Це, зокрема, можливість здійснювати власну економічну політику в межах країни. Зрозуміло, що саме економічна політика охоплює всі сфери життєдіяльності в регіоні, у т.ч. розвиток промисловості, науково-технічного потенціалу. Тому, говорячи про ЕБ регіону в контексті діагностики загроз, здійснювати локальну оцінку тільки однієї зі сфер життєдіяльності некоректно, так само, як некоректно розглядати й науково-технічний потенціал поза станом і перспективами розвитку України загалом.
ЕБ регіону неможлива без спроможності чітко реагувати на різкі геополітичні зміни в країні, здійснювати (або хоч почати) значні економічні заходи (не очікуючи допомоги від центру) щодо невідкладних соціально вибухових ситуацій на територіях, пов'язаних із локальними економічними „хворобами” або економічними прорахунками на регіональному рівні. ЕБ не можна досягти без можливості стабільно підтримувати відповідність існуючих у регіоні економічних нормативів, властивих світовій практиці (або директивно затверджених для території на конкретний період), що дозволило б зберегти (або відновити ) належний рівень життя населення. З огляду на це предметом діяльності законодавчої і виконавчої влади в регіоні щодо гарантування ЕБ має бути виявлення і моніторинг факторів, що впливають на стійкий розвиток регіону в поточній ситуації і на перспективу, а також чітке формування економічної політики й інституціональні перетворення в межах загальнодержавної стратегії економічної реформи.
Важливо не допускати дискримінації з боку центральних органів стосовно регіону, домагатися паритетної участі в державних програмах із розвитку регіону, у розміщенні державних замовлень і т.д.
Пріоритетними завданнями територіальної економічної політики, спрямованими на підвищення ЕБ, на наш погляд, є реструктуризація економіки з переважним розвитком як галузей найбільш прибуткових і перспективних на цей час, так і галузей, що мають довготермінові економічні переваги в загальній системі територіального поділу праці. До іхнього числа входять реанімація або активізація власних джерел розвитку, формування територіально-виробничих комплексів, орієнтованих на вимоги ринку, які гнучко реагують на кон`юктурні зміни,міжрегіональних інфраструктурних систем з належним представленням регіону; локалізація і подолання депресії в окремих районах , а в разі потреби–– надання їм статусу районів (територій) економічного лиха.Підвищення ЕБ регіону залежить від ступеня державної підтримки й розроблення державних програм регіонального розвитку, а також від розміщення державних замовлень на постачання продукції для потреб усієї країни. Особливу роль відіграє паритетна участь центру в значних регіональних інвестиційних проектах з урахуванням різних форм забезпечення пільгами й у створенні спрятливого клімату для розвитку економічного середовища в регіоні. Дуже важлива врівноважена взаємодія державної і місцевої бюджетної ситем, недопущення поквапливих, неаргументованих рішень, експериментів, результатом яких можуть бути соціальні вибухи.