Пенсійна реформа 2004 р. та її наслідки
Значне незаплановане і фінансово не забезпечене підвищення мінімальних пенсійних виплат спочатку у вересні, а потім внесення у грудні 2004 року ще більш популістських змін до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (про те, що мінімальна пенсія за наявності стажу 20 (25) років встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних) спричинили величезний дефіцит бюджетів Пенсійного фонду України (ПФУ) і держави. Резерви ПФУ у сумі 2,3 млрд. гривень зникли вмить. Зруйновано диференціацію пенсій залежно від стажу і заробітку, оскільки 90% пенсіонерів одержують однакову «універсальну» пенсію, а також зв’язок між страховими внесками і виплатами. У підсумку мінімальну пенсію підвищили у січні до половини середньої зарплати та до 127%(!) мінімальної оплати праці — небачений у світі показник, гідний Книги рекордів Гіннесса.Міжнародний досвід свідчить, що щедра відносно заробітної плати мінімальна пенсія негативно впливає на пропозицію робочої сили та стимулює більш ранній вихід на відпочинок. За високих ставок страхових внесків це також призводить до приховування частини доходів, заниження платниками показників відпрацьованого часу або сплати внесків лише протягом тієї кількості років, що дає право на мінімальну пенсію. Ще більш руйнівні наслідки виникнуть у довгостроковій перспективі, оскільки працюючі звикають до такої мотивації.
«Відкоригована» зусиллями конкуруючих політичних таборів пенсійна система стала головним каталізатором дуже загрозливого для гаманців громадян дисбалансу державної фінансової системи. Адже найгірше може початися, якщо до виконання віртуальних соціальних обіцянок залучатимуть друкарський верстат, тобто інфляційний податок. Це яскравий приклад того, як начебто гарна ідея (підвищення пенсій) може стати шкідливою і небезпечною для добробуту людей.
Прості арифметичні підрахунки показують, що для виплати обіцяних урядом мінімальної (332 грн.) та середньої (383 грн.) пенсій Пенсійному фонду України потрібно зібрати 63—65 млрд. грн. Аби забезпечити такі надходження, 16,5 млн. платників внесків повинні мати середню зарплату понад 1000 гривень, тоді як у 2004-му, за даними персоніфікованого обліку ПФУ, вона була удвічі меншою. Отже, збільшення зарплати як бази оподаткування впродовж року удвічі — фантастика.
Іншими теоретично можливими варіантами вирішення проблеми є збільшення доходів ПФУ за рахунок підвищення ставок страхових внесків у півтора разу. Проте це нереально і, головне, шкідливо. Також уряд може використати інші податки, продати або перепродати державні активи (що там у нас іще залишилося, крім «Укртелекому»?) Можна у когось позичити (хто дасть і під які відсотки?). А можна «підключити» інфляцію, або просто не платити те, що пообіцяли.
За попередніми розрахунками, у 2005 році «озонова дірка» у бюджеті Пенсійного фонду може становити майже 20 млрд. грн., тобто 5% ВВП. Загальний же рівень пенсійних видатків може сягнути 16—17% ВВП — один із рекордних у світі показників. Наче й не було в Україні дуже дорогих гіперінфляційних уроків 1992—1995 років, і не знецінювалися кошти на рахунках в Ощадбанку, і не ходили «в тіні» наші підприємці, і не знали наші пенсіонери впродовж 1990-х, що таке заборгованість по обіцяних державою пенсіях...
Не вдалося уникнути і юридичиних колізій. На думку фахівців-правників, таке бажане для пенсіонерів підвищення пенсій до рівня прожиткового мінімуму, а також підвищення цього мінімуму для непрацездатних до 332 грн. у січні 2005-го Законом України «Про прожитковий мінімум на 2005 рік» було ухвалено з порушенням вимог одразу двох законів України, а саме: ст. 95 Конституції України та ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум». Стаття 95 Основного Закону зазначає, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (включаючи покриття дефіциту Пенсійного фонду України, який утворився внаслідок не збалансованого додатковими надходженнями підвищення розміру мінімальних пенсій) встановлюються виключно законом про Державний бюджет України. Цим Конституція підкреслює пріоритетне значення закону про держбюджет щодо будь-яких інших законів, пов’язаних із можливими видатками протягом бюджетного періоду.
А частина третя ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлює, що розмір прожиткового мінімуму має затверджуватися Верховною Радою України до початку розгляду держбюджету (на відповідний рік) і переглядатися періодично відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням держбюджетних показників.
На жаль, попри ці порушення, ніхто досі так і не звернувся до Конституційного суду, щоб нагадати про верховенство права...
До речі, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №102 від 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення (стаття 71, п. 3), кожна держава, яка її ратифікувала, бере на себе відповідальність забезпечити у випадках, коли це вимагається, «необхідні періодичні актуарні розрахунки щодо фінансового балансування системи соціального забезпечення у кожному разі до будь-якої зміни в розмірах допомог, ставок страхових внесків або податків, які йдуть на фінансування охоплених випадків страхування». Звісно, у нас ніхто й гадки не мав про якісь там мало кому відомі «актуарні розрахунки». І хоча Україна ще не ратифікувала цієї конвенції (тобто вона не є частиною нашого законодавства), це не означає, що варто припускатися безглуздих і небезпечних для добробуту громадян помилок.Однак біди пенсійної системи України не вичерпуються появою торік нових надзвичайно складних фінансових проблем. Її неможливо назвати «солідарною», оскільки нерівність між найбільш високооплачуваними та найбіднішими пенсіонерами внаслідок реформування збільшилась, а не скоротилася. Мінімальна та максимальна пенсії за віком різняться в десятки разів, але при цьому 90% пенсіонерів отримують однакові виплати, навіть якщо мали різний трудовий стаж і заробіток перед виходом на пенсію. Водночас у розвинених країнах мінімальна і максимальна пенсія за віком відрізняється щонайбільше у три-чотири рази для осіб, які мають однаковий трудовий стаж, але різні заробітки.