Виникнення та становлення державної митної служби України

У 1992 році Україна стає повноправним членом Всесвітньої митної організації.

5 лютого 1992 року прийнято Закон України "Про Єдиний митний тариф", який визначив основні напрями тарифного регулювання.

До 1993 року тарифна політика орієнтується на регулювання експорту, імпортна політика є ліберальною. Перевага віддана експортному миту. Імпортне мито справляється згідно з митним тарифом СРСР, який має дві основні особливості - сировина, устаткування та обладнання не обкладаються митом; продукти харчування та товари широкого вжитку обкладаються за ставками від 10до 50 %.

11 січня 1993 року Декретом Уряду затверджено Єдиний митний тариф України - звід ставок мита відповідно до визначеної товарної номенклатури. Усі предмети, що підлягають митному контролю, систематизовано, їх найменування і цифрові коди уніфіковано з Гармонізованою системою опису й кодування товарів. Кодифікація була встановлена на рівні 4-х та 6-ти знаків. Рівень ставок ввізного мита визначався залежно від ступеня обробки й економічної доцільності ввезення того чи іншого виду товару. Середньоарифметична ставка ввізного мита складала 15 %.

У зв’язку із ліберальністю зовнішньоторговельного режиму, що склався у перші роки незалежності, створюється механізм тарифного регулювання, спрямований на отримання податкових надходжень, і, в другу чергу, на захист товаровиробника. При цьому, законодавством надано досить велику кількість пільг окремим суб’єктам ЗЕД.У грудні 1992 та червні 1993 років укладено перші угоди про застосування режиму вільної торгівлі з Білоруссю та Росією.

Закладаються основи для проведення узгодженої митно-тарифної політики. У лютому 1993 року при Кабінеті Міністрів України утворено колегіальний орган - Митно-тарифну раду України, на яку покладено реалізацію принципів проведення єдиної митно-тарифної політики в державі. Робочий апарат ради – Секретаріат – діє у складі Держмиткому.

Митно-тарифна рада опрацьовує і вносить пропозиції до проектів законів України з питань оподаткування експортно-імпортних операцій. Пропозиції про зміну ставок ввізного мита виробників продукції опрацьовуються у галузевому міністерстві й подаються до Митно-тарифної ради через її Секретаріат, де вони опрацьовуються і приймається рішення щодо доцільності їх впровадження та готується відповідний законопроект.

На виконання Указу Президента України від 14 липня 1995 року "Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України" та відповідних рішень Уряду Державною митною службою створено і введено в експлуатацію транспортну мережу супутникового зв‘язку. Вона дає можливість забезпечити функціонування електронної пошти та передачі електронної митної інформації.

Для забезпечення належного обліку транзитних вантажів та контролю за їх переміщенням поетапно з жовтня 1995 по лютий 1996 року запроваджено декларування з поданням митниці вантажних митних декларацій на всі товари (підакцизні та непідакцизні), що переміщуються в режимі транзиту всіма видами транспорту.

З 1995 року створено систему спрямування до бюджету митних платежів, яка функціонує за схемою міні-казначейства.

Побудована система розрахунків з Держбюджетом дозволила, завдяки єдиному банківському обслуговуванню, єдиній системі технічного забезпечення та супутникового зв’язку, здійснювати повне касово-розрахункове обслуговування всієї митної системи на безоплатній основі, щоденну інкасацію грошових коштів у національній та іноземній валютах і цінностей.

У 1995 – 1996 роках розпочалось активне застосування режиму вільної торгівлі з країнами СНД та Балтії. Зважаючи на те, що заходи тарифного регулювання стосуються лише близько 30% імпорту, з метою захисту вітчизняного товаровиробника розпочинається робота з удосконалення Єдиного митного тарифу.

Права Уряду щодо внесення змін до ставок мита, передбачених Єдиним митним тарифом, визначено Законами України прийнятими у 1996 році. З 1993 по 2001 рік прийнято майже 20 Законів України та 70 постанов Уряду, якими скориговано понад 95% тарифних ставок.

З лютого 1996 року запроваджуються експортні обмеження шляхом установлення індикативних цін на багато видів товарів. На експорт деяких видів продукції вводиться вивізне (експортне) мито, переважно заборонного характеру (на шерсть і шкіру тварин, чорні й кольорові метали тощо). Протягом 1996 – 1998 років запроваджуються мінімальні ставки ввізного мита на сировину, що постачається для підприємств.