ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Велике значення для забезпечення потреб народного господарства у тваринній продукції має продуктивність тварин, а саме:

• жива вага однієї голови худоби, що йде на м`ясо;

• надій молока на одну корову;

• настриг вовни з однієї вівці та ін.

При плануванні продуктивності худоби використовують чинниковий метод. До числа головних чинників, що визначають продуктивність худоби, відносяться:

1. Рівень харчування та структура раціону.

2. Породність худоби.

3. Умови утримання худоби.

4. Рівень механізації окремих процесів у тваринництві.

Зміна продуктивності визначається як сумарне значення результатів дії цих чинників.

Планування розвитку тваринництва повинно бути обґрунтоване кормами. Укріплення кормової бази дозволяє забезпечити збільшення поголів`я худоби та підвищити її продуктивність.

Для визначення рівня забезпеченості тваринництва кормовими ресурсами розробляють баланс кормів, у якому потреба в них за видами узгоджена з надходженнями з різних джерел. Балансові розрахунки кормів виконують як у натуральних вимірниках, так і за кормовими одиницями. Особливу увагу звертають на забезпечення збалансованості кормів за протеїном та іншими поживними речовинами.

Передбачені програмою обсяги виробництва сільськогосподарської продукції повинні також забезпечити виконання державного замовлення та формування ресурсів для задоволення регіональних потреб.

Планування виробництва у інших галузях АПК, тобто галузях, які створюють матеріальні передумови для розвитку сільського господарства (галузі машинобудування), а також галузях, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, м`ясна, молочна та ін), здійснюється таким самим чином, як і планування промислового виробництва.

Розміри капіталовкладень на розвиток сільського господарства обґрунтовують за об`єктами як виробничого, так і невиробничого призначення та можливими джерелами їх фінансування, передусім з власних коштів підприємств, коштів місцевих бюджетів та кредитів, а також інвестування окремих об`єктів з державного бюджету. З огляду на обсяги капітальних вкладень визначають введення в дію основних фондів та виробничих потужностей.

3. Механізм державної підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в АПК

Головною метою програми розвитку сільського господарства є розробка заходів щодо стабілізації і нарощування обсягів виробництва продукції для поліпшення забезпеченості населення продуктами харчування, задоволення виробничих потреб, вивезення продукції за межі регіону та експорту, формування резервів тощо.

Програма має прогнозний характер і є орієнтиром виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм власності.Розробці програми розвитку сільського господарства передує економічний аналіз його стану за попередній період, а саме: 1) оцінюють динаміку виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в натурі; 2) аналізують склад земельних угідь; 3) посівні площі й урожайність сільськогосподарських культур; 4) поголів`я худоби і птиці та їхню продуктивність; 5) стан кормовиробництва; 6) забезпеченість товаровиробників матеріально-технічними ресурсами; 7) фінансовий стан підприємств аграрної сфери. Беруть до уваги також рівень споживання продуктів харчування на душу населення, крім того, оцінюють хід аграрної та земельної реформ, створення багатоукладної економіки, розвиток економічних відносин; визначають позитивні й негативні явища, які відбуваються в процесі реформування.