ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ПЛАН

Вступ

1. Об’єктивна необхідність та завдання державного регулювання розвитку підприємництва в АПК

2. Характеристика основних показників розвитку підприємництва в АПК

3. Механізм державної підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в АПК

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Агропромисловий комплекс України — це цілісна народногоспо¬дарська система взаємопов'язаних в своєму розвитку галузей, які за¬безпечують виробництво сільськогосподарської сировини та продо¬вольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню.

В АПК розрізняють три сфери діяльності:

- перша сфера – виробництво засобів виробництва для всіх інших галузей, пов`язаних із сільським господарством (тракторне машинобудування, виробництво сільгоспмашин, устаткування для тваринництва, легкої і харчової промисловості тощо);

- друга сфера – сільське господарство: 1) рослинництво (рільництво, садівництво, виноградарство, квітникарство, луківництво); 2) тваринництво (ВРХ, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, конярство, шовківництво, рибне господарство);

- третя сфера – переробка сільськогосподарської сировини (харчова, м`ясо-молочна, легка промисловість та ін.).

Ядром агропромислового комплексу є галузі сільського господар¬ства. У своєму розвитку вони характеризуються певними особливостями; це вплив природно-кліматичних факторів на характер і організацію виробництва, об'єктивна необхідність використання частини виробленої продукції як засобів виробництва, універсальність основного засобу ви¬робництва — землі. Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі та особливості його державного регулювання.

1. Об’єктивна необхідність та завдання державного регулювання розвитку підприємництва в АПК

Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалась під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєздатність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням.

Потреба та особливості державного регулювання агропромислового комплексу визначаються низкою об`єктивних чинників: 1) різноманітність природно-кліматичних умов; 2) страхування діяльності сільськогосподарських підприємств; 3) непостійність цін і доходів в агропромисловому виробництві, що залежить від природних чинників і кон`юнктури ринку; 4) конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсозабезпечувальних переробних сферах; 5) низька привабливість інвестування аграрного виробництва через специфіку відтворювального процесу; 6) потреба екологізації сільського господарства; 7) особливості формування соціальної інфраструктури села.

Масштаби регулювання, головно, залежать від рівня економічного і соціального розвитку господарства, збалансованості попиту і пропозиції на аграрних ринках. Світовий досвід виділяє наступні напрямки державного регулювання агробізнесу: