Різновиди інвестицій та їх використання у процеси реструктуризації економіки

1. Функція корисності. Оптимальний план споживання

Присвоюючи ті чи інші ранги альтернативним ва¬ріантам задоволення потреб, споживач виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ.

Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. На думку більшості сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному ви¬міру (ординалістська точка зору), тому блага, як носії певної корисності для споживача, можуть бути вимі¬ряні тільки порядкове: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій він обирав би т блага для задоволення своїх потреб. Існує також інша точка зору (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки немає чітко визначеної оди¬ниці виміру. Тому надалі для порівняння різних ко¬рисностей використовуватимемо умовні бали, які споживач присвоює благам.

Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, Щ° Для одного споживача може мати високу кори¬сність, іншим може сприйматися як антиблаго. Хтось понад усе цінує зранку чашку міцної кави, а хтось за будь-яких умов її не питиме.

Економічна теорія виходить з того, що між корис¬ністю та кількістю споживаних продуктів існує пев¬ний функціональний зв'язок. Його відображає функ¬ція корисності, як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності, якого досяг споживач:

U = f(Qx,QY, ... ,Qn), (1)

де U — корисність; Qx, QY, Qn — обсяги відповідних спожитих товарів.

Для побудови моделі поведінки споживача введемо ще одне припущення: нехай споживач формує свій набір лише за рахунок двох товарів (X і У). Тоді функ¬цію корисності можна подати у спрощеному вигляді:

U = f(Qx, QY). (2)

Якщо тижневе харчове споживання студента фор¬мується за рахунок пиріжків (товар У) і котлет (товар Х)І то можна знайти такі їх набори, що мають одна¬кову корисність для споживача. Перелік таких набо¬рів утворює сітку споживача.

Гранична корисність (MU) — це приріст задоволення; який отримує лю¬дина, споживаючи додаткову одиницю товару. Грани¬чну норму заміщення можна легко виразити співвід¬ношенням граничної корисності товару X та У:

∆QXMUY = -∆QYMUY; (4)

MRSXY = - (∆Qy / ∆ОХ) = (MUXI MUY) . (5)

Оскільки при збільшенні обсягів споживання яко¬гось товару ступінь задоволення потреб споживача зростає, то від кожної нової порції він матиме менше задоволення, ніж від попередньої. Цю залежність і відображає закон спадної граничної корисності. При пересуванні по кривій байдужості вниз споживання товару X зростає, і його гранична корисність зменшу¬ється, а споживання товару У зменшується, і його гранична корисність зростає, тому дріб у формулі (5) буде зменшуватися.

2. Різновиди інвестицій та їх використання у процесі реструктуризації економіки

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінан¬сове інвестування у таких формах:

1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підпри¬ємств;

2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;