Державний внутрішній борг і його роль у розвитку грошового та фінансового ринку

Ще більшою буде потреба в готівці для обслуговування платіжного обороту. Група "змушених" заощаджувачів як виразників налагодженого платоспроможного попиту почне швидко зменшуватися. На відміну від безготівкових ресурсів, які циркулюють у сфері оптової торгівлі, заощадження населення, акумульовані на рахунках Ощадбанку та інших комерційних банків, переходячи в готівковий грошовий обіг, залишатимуть канали кредитної системи. Потім ці ресурси повертатимуться у формі виторгу торгових підприємств. Однак потрібно зазначити, що державі повертатиметься тільки частина готівки. Із загостренням кризи готівки дедалі більша частина готівкових коштів осідатиме в касах підприємств (особливо альтернативного сектору економіки) і в руках населення. Тим самим готівково-грошовий обіг ще більше сповільниться, а потреба в додатковій емісії підвищиться. Підтвердженням цього, зокрема, стала зміна купюрної структури готівково-грошової маси, поява в обігу купюр вартістю 20000, 50000,100000,200000 грн.

Масове, стрибкоподібне зростання потреби в готівкових і безготівкових коштах для обслуговування платіжного обороту насамперед позначиться на становищі кредитної системи, а також може підірвати ліквідність комерційних банків. Пік попиту на грошові вклади в Ощадбанку уряд намагається згладити заморожуванням на рахунках частини заробітної плати, що перевищує встановлений мінімум, запроваджуючи розрахункові чеки. Тим самим уряд вирішує й інше питання — різко обмежує платоспроможний попит на момент лібералізації цін. Цього можна досягти форсованим підвищенням цін і штучним обмеженням попиту завдяки заморожуванню готівкових виплат з рахунків. Застосуванням такого своєрідного варіанта політики прибутків передбачається привести у рівновагу грошову і товарну маси, стабілізувати державний бюджет і борг.

Зазначена політика передбачає такі основні заходи:

• запровадження вільного ціноутворення на всі товари та послуги з одночасною лібералізацією імпортного режиму для створення умов конкуренції на внутрішньому ринку;

• оголошення тимчасового мораторію на підвищення заробітної плати та всіх прибутків населення з метою заморожування платоспроможного попиту або запровадження регресивної індексації особистих доходів;

• припинення або обмеження мінімальними потребами грошової емісії через скорочення бюджетних витрат, що фінансуються за рахунок емісії;

• запровадження внутрішньої конвертованості національної валюти (девальвація валюти).

Здійснення цього комплексу заходів може сприяти швидкій фінансовій стабілізації економіки. Однак негативним наслідком застосування цієї програми є різке зменшення реальних доходів економічних суб'єктів і застій або спад виробництва інвестиційних і споживчих товарів. Відсутність ресурсів у більшості потенційних учасників ринку блокує інвестиції. Таким чином, перебудова попиту без відповідної перебудови пропозиції (ринків інвестиційних і споживчих товарів, ринку праці) призводить до ще більших структурних дисбалансів у народному господарстві, не сприяє створенню конкурентоспроможної ринкової економіки.Закріпити момент тимчасової рівноваги грошової і товарної мас, якого можна досягти вже на першому етапі лібералізації цін, зафіксувати поточний розмір державного боргу і межі його зміни, на думку фахівців, можливо тільки одночасним здійсненням двох програм, двох напрямів оздоровлення економіки: програми приватизації з використанням системи приватизаційних рахунків і здійснюваної в межах програми фінансової стабілізації та легалізації державного боргу за допомогою оформлення його поточної частини у вигляді облігаційних позик. Причому обслуговування цих нових позик у частині виплати відсотків має відбуватися не за рахунок бюджетних витрат, а за рахунок випуску казначейських векселів, що утворюють резерв ліквідності Центрального банку України. Це дасть можливість банку контролювати динаміку державного боргу, а також управляти ним за допомогою операцій з векселями.

Список використаної літератури

1.Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.

2.Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

3.Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.